Методика навчання історії в школі

Які є особливості проведення практичних занять у 5-му класі

Курс «Вступ до історії» спрямовано на досягнення загальної мети шкільної історичної освіти, сформульованої у програмі з історії для загальноосвітньої школи: формування в учнів самоідентичності та почуття власної гідності на основі осмислення соціального і морального досвіду минулих поколінь, розуміння історії і культури України в контексті загального історичного процесу. Разом з тим, оскільки п’ятикласники уперше ознайомлюються з навчальним предметом «Історія», курс виконує і спеціальні завдання:
– формування уявлень і початкових знань учнів про історію як галузь людських знань, як науку, що має свій предмет вивчення і свої методи дослідження;
– набуття учнями початкових предметних умінь у контексті відповідних компетентностей;
– розвиток у школярів інтересу до предмета та мотивації до його вивчення.

В основі формування змісту курсу лежить методологічне положення про роль і місце історії в житті суспільства, розуміння сенсу змін в житті окремої людини і всього людства на тлі історичного процесу в часі і просторі. Беручи до уваги вікові особливості пізнавальної діяльності дітей 10–11 років, в учнів мають бути сформовані первинні поняття та уявлення про розвиток людства, предмет вивчення і суспільну роль історії як науки і як живої пам’яті про життя людей у минулому. Вони мають також опанувати на початковому рівні (уміти оперувати) значною кількістю історичних термінів. Зрозуміло, що успішність учнів у навчанні історії може бути досягнуто за умови опанування учнями уміннями і навичками опрацювання навчального історичного матеріалу, тому саме це є предметом спеціального відпрацювання на уроках з курсу. Передбачається також ознайомлення дітей з історичними джерелами різних типів, як письмовими, так і речовими, включаючи пам’ятки культури, що формують навколишнє історичне середовище. Зміст пропедевтичного курсу передбачає, що після його вивчення учні будуть:
– знати і розуміти, що таке історія, як відбувається відлік часу в історії, як історики довідуються про минуле, – застосовувати набуті знання та вміння для того, щоб визначати тривалість і послідовність історичних подій, співвідносити рік із століттям, розрізняти умовні позначки і знаходити місця історичних подій на карті,
– знаходити у підручнику, адаптованому тексті документа та на історичних ілюстраціях відповіді на запитання і складати розповідь про подію або постать за запропонованим учителем алгоритмом,
– зіставляти окремі події з історії родини з історією рідного краю та України, виявляти ставлення до історії, окремих подій та вчинків історичних діячів, оцінювати роль громадян, музеїв та історичної науки у збереженні минулого.

За результатами вивчення курсу учні мають набути таких предметних компетентностей:
– позначати на лінії часу запропоновані вчителем дати подій, співвідносити рік зі століттям або їх частинами при необов’язковому співвіднесенні з подіями; визначати (за вказаними датами) послідовність та тривалість подій, віддаленість від сьогодення;
– орієнтуватися на адаптованій історичній карті, показувати на ній територію України, її головні міста та рідне або найближче місто (село); основні події, зазначені у тексті параграфів.
– свідомо читати текст підручника, переказувати його основний зміст; відрізняти художній та науково популярний історичні тексти; знаходити в тексті відповіді на поставлені запитання або ставити по кілька запитань до нього; складати простий план, добирати назву, знаходити в тексті історичні поняття і терміни та витлумачувати їх на основі тексту;
– отримувати певну інформацію з різноманітних адаптованих історичних джерел, насамперед документальних та візуальних, робити нескладні висновки, узагальнення;
– на основі тексту стисло розповідати про історичну постать, складати план перебігу історичної події та кількома реченнями розповідати про неї на основі тексту, висловлювати нескладні оцінні судження щодо історичних постатей і їх діяльності;
– описувати історичні пам’ятки різних епох, правильно застосовуючи необхідні терміни; визначати приналежність зображених на історичних ілюстраціях пам’яток, портретів історичних діячів до певних епох.

З метою набуття школярами історичної та інших компетентностей, у відповідності до державних вимог до загальноосвітньої підготовки учнів окремою структурною складовою програми вперше стають спеціальні уроки — практичні заняття. Практичні заняття з історії відрізняються від практичних та лабораторних робіт з природничих предметів. Такі заняття в курсі історії мають подвійну мету: по-перше, вони є способом вивчення нового матеріалу на основі опрацювання історичних джерел; по-друге — це важливий засіб формування предметних умінь і навичок учнів. Кожне із пропонованих практичних занять присвячується певній темі. Урок має описану вище структуру, проте передбачає переважно самостійну роботу учнів — індивідуальну чи групову- над окремими питаннями теми із використанням різноманітних джерел знань (підручники, де вміщені необхідні у відповідності до теми історичні джерела різного виду, включаючи як текстові, так і візуальні, довідкові матеріали, запитання і завдання, Інтернет-ресурси, фонди музеїв, місцеві історичні пам’ятки, оглянуті учнями).

Орієнтирами для формулювання пізнавальних і дослідницьких завдань п’ятикласників, які пропонуються їм на практичних заняттях є державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів, що представлені в навчальній програмі у вигляді переліку умінь і навичок, котрі учні мають набути протягом вивчення тієї чи іншої теми. Кожне із завдань, що використовується під час практичного заняття містить:
– спосіб діяльності (доведіть, визначте, порівняйте тощо)
– формулювання самого завдання (умови чи зміст того, що складає історичну подію, явище, процес)
– джерела інформації (текст, ілюстрації, усні свідоцтва, інколи це можуть бути власні знання учня).

Оцінюватись на практичному занятті учні мають відповідно до загальних критеріїв оцінювання навчальних досягнень з історії.

Головна методична задача вчителя історії у п’ятому класі полягає в тому, щоб правильно підібрати методи, прийоми, форми і засоби навчання відповідно до цілей і завдань курсу та особливостей дітей даного віку. Вимоги особистісно орієнтованого, діяльнісного та компетентнісного підходів обумовлюють систематичне використання інтерактивного навчання у поєднанні з частково-пошуковим та творчим. Основними типами уроків за таких підходів можуть бути уроки засвоєння нового матеріалу, уроки — практичні заняття, уроки — екскурсії, уроки узагальнення і тематичного оцінювання.

Принципове значення для організації навчання історії в 5 класі мають активні та інтерактивні методи. Передумовою активного навчання є чередування різних форм діяльності учнів. Наприклад, працюючи з текстом, учні можуть шукати відповідь на запитання, добирати коментарі до ілюстрацій, складати план, порівнювати текст з ілюстраціями та картами, знаходити нові слова та витлумачувати їх насамперед слідуючи інструкціям підручника.

Основним методом опрацювання змісту є коментоване читання учнів по черзі (ланцюжком), що супроводжується постановкою запитань до тексту та відповідями на них або виділенням в тексті головного (головних думок). Роль учителя — організувати бесіду навколо питань, що вивчаються у контексті теми чи розділу.

Роботу з підручником можна чергувати з коротким викладом (розповіддю) вчителя, роботою із зошитом. З огляду на вікові особливості п’ятикласників розповідь учителя (не більше, ніж 5–10 хв.) не повинна бути лекцією, а уроки жодною мірою не повинні зводитися тільки до читання й переказування тексту підручника. Немає потреби переповідати той матеріал, що викладений у підручнику, як і не потрібно ускладнювати виклад додатковою інформацією. Слово вчителя має бути образним та емоційним, воно повинно апелювати до особистісного досвіду п’ятикласників.

Важливою умовою успішного навчання історії в п’ятому класі є різноманітна самостійна робота учнів. Обов’язковим для дітей цієї вікової категорії, як вже зазначалось, є також актуалізація знань і життєвих уявлень учнів, повторення та закріплення вивченого на уроці, що організуються тими ж активними та інтерактивними методами. Тож плануючи урок, треба обов’язково передбачити час на ці етапи, скориставшись для цього відповідними завданнями підручника. З-поміж методів навчання заслуговують на увагу ігрові форми. Під час вивчення курсу може йтися як про створення окремих, епізодичних ігрових ситуацій, так і про застосування ігрових моделей навчання. Варто ширше використовувати урок-екскурсію, наприклад, до місцевого музею чи історичної пам’ятки. Доречними є ігри-подорожі чи ігри-дослідження, які можна сконцентрувати в часі, обмеживши однією темою або й одним уроком.

Орієнтирами для формулювання пізнавальних і дослідницьких завдань п’ятикласників, які пропонуються їм на практичних заняттях є державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів, що представлені в навчальній програмі у вигляді переліку умінь і навичок, котрі учні мають набути протягом вивчення тієї чи іншої теми. Кожне із завдань, що використовується під час практичного заняття містить:
– спосіб діяльності (доведіть, визначте, порівняйте тощо)
– формулювання самого завдання (умови чи зміст того, що складає історичну подію, явище, процес)
– джерела інформації (текст, ілюстрації, усні свідоцтва, інколи це можуть бути власні знання учня).

Зрозуміло, що темп виконання завдань і опрацювання інформації буде невисоким у відповідності насамперед до уміння дітей читати. Тому на практичні заняття у 5-му класі варто виносити не більше двох пунктів плану. Багато уваги потрібно приділяти інструкціям і поясненню порядку дій.

Оцінюватись на практичному занятті учні мають відповідно до загальних критеріїв оцінювання навчальних досягнень з історії.

Варто пам’ятати про складності, що можуть виникати на перших практичних уроках, адже це зовсім нова для учнів форма навчання. Зокрема діти опановують одразу кілька нових, актуальних для кожного уроку навчальних дій, наприклад робота в парах, робота з джерелом, самостійні записи в зошиті та ін. І все це треба здійснювати у доволі високому темпі, оскільки має ще залишитися час для обов’язкової рефлексії. Тому варто підтримувати і заохочувати учнів на кожному етапі уроку. Адже навчальні навички, увага й терпіння (не кажучи вже про темперамент) у дітей дуже різні, тому і час на виконання робіт у кожного свій. Вчителю потрібно мотивувати учнів до активної роботи на уроці можливістю проявити себе у новій
діяльності.

Методи і форми оцінювання на практичних не різняться від звичайних уроків і залишається у компетенції учителя. Проте варто заохочувати п’ятикласників гарними оцінками і обійтися без низьких, особливо на перших практичних заняттях.

За тематикою практичні заняття у п’ятому класі пов’язані з дослідженням учнями історії власної сім’ї, населеного пункту, де вони мешкають. Це дозволяє, з одного боку, урізноманітнити історичні джерела за рахунок сімейних архівів чи місцевих краєзнавчих музеїв, з іншого — підвищити інтерес учнів до історії, наблизивши її до їхнього життя. Краєзнавство (як інтелектуальний фактор) і любов до малої батьківщини (як моральний фактор) — невід’ємні складові компетентнісного навчання і сучасного виховання дитини.

Теги

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button
Close

Виявлено Adblock

Будь ласка, вимкніть Adblock. У нас тільки корисна реклама :-)