Формування навичок критичного мислення учнів в процесі використання Інтернет-ресурсів на уроках історії

Проблемі розвитку критичного мислення в процесі використання школярами Інтернет-ресурсів приділяється на сьогоднішньому етапі розвитку методики навчання історії недостатньо уваги. Методисти та вчителі, розробляючи методику розвитку критичного мислення учнів, в основному зосереджуютьcя на використанні традиційних джерел інформації: авторський текст підручника, історичний документ, фото, карикатури тощо. Проте учні мають також оволодіти навичками оцінки Інтернет-ресурсів, використовуючи відповідні методи, прийоми і стратегії критичного мислення.

Учні звикли користуватися в школі надійними друкованими джерелами інформації (підручниками, посібниками). Школярі часто вважають, що відомості, розташовані на веб-сайтах, також завжди достовірні й не містять помилок, тому ці дані можна активно використовувати без будь-яких застережень. Інтернет як величезна довідково-інформаційна система перетворюється для школярів в самодостатнє й анонімне джерело інформації, що не потребує перевірки. У цьому розділі ми спробуємо відповісти на наступні питання:

  1. Якими знаннями та вміннями повинні володіти учні, щоб критично оцінювати Інтернет-ресурси?
  2. Які методи та прийоми може застосувати вчитель в процесі навчання історії, щоб сформувати в учнів вміння та навички критичного оцінювання Інтернет-ресурсів?

Мережа Інтернет пропонує дуже багато різноманітних сайтів, тому на початковому етапі навчання учнів критичного оцінювання Інтернет-ресурсів потрібно навчити школярів їх розрізняти. Для цього можна скористатися найбільш простою класифікацією, в основі якої лежить мета створення веб-сайту. За цією ознакою Інтернет-ресурси умовно можна поділити на чотири групи: комерційні, інформаційні, розважальні, пошукові системи та каталоги. Найчастіше у процесі навчання історії вчителі та школярі використовують інформаційні Інтернет-ресурси, які в свою чергу можна класифікувати на сайти новин, ЗМІ, освітні портали, домашні сторінки, сайти урядових структур, конференції та форуми (див. таблицю).

Сайти новин

 

Призначені для швидкого інформування відвідувача про новини і події. Інколи інформація на таких сайтах випереджає телеканали та радіостанції
Сайти ЗМІ (газет, журналів, радіостанцій та телеканалів)Призначені для підтримки ЗМІ. Розміщують рекламу, анонси майбутніх випусків, фрагменти найбільш цікавих матеріалів. Обов’язково містять засоби зворотного зв’язку, оформлення замовлення або передплати (газети й журнали)
Освітні порталиПризначені для висвітлення діяльності закладів освіти та наукових установ, розміщення навчальних матеріалів, підтримки освітньої діяльності різних благодійних організацій
Домашні сторінкиДомашні сторінки створюються для особистого користування або для популяризації ідей автора
Конференції та форумиПризначені для обміну інформацією між зареєстрованими учасниками. Тематики їх можуть бути найрізноманітнішими
Сайти урядових та владних структурПризначені для інформування громадськості про діяльність урядової або владної структури.

Часто мають засоби зворотного зв’язку, форуми й конференції

Якщо учитель  історії  має  можливість  проводити  уроки  в комп’ютерному класі, можна запропонувати учням виконати відповідну вправу з розвитку вміння визначати мету створення Інтернет-ресурсу. Для цього учні повинні ввести в пошуковий рядок ключове поняття теми, яка вивчається на уроці, зайти на будь- який сайт та визначити мету його створення, спробувавши віднести його до відповідного типу. Після такого попереднього знайомства з ресурсом в якості рефлексії вчитель може запропонувати учням наступні питання:

  1. Із якою метою люди звертаються до мережі Інтернет?
  2. Яку інформацію можна знайти, використовуючи Інтернет?
  3. Хто може розмістити інформацію в Інтернеті?
  4. Чому інформацію, здобуту в Інтернеті, потрібно критично оцінювати?

Іншим варіантом початкового етапу розвитку навичок критичного мислення може стати використання форми-пам’ятки для оцінювання Інтернет-ресурсу:

  1. Адреса веб-сайту.
  2. Назва веб-сайту.
  3. Мета створення цього веб-сайту. Для чого (кого?) він був створений?
  4. Яка організація або особа створила цей сайт?
  5. Що подано на сайті: об’єктивні факти чи особиста думка автора?
  6. З яких джерел автори сайта одержали інформацію?
  7. Посилання на які інші джерела інформації вказані на сайті?
  8. Чи має право автор подавати дану інформацію від свого імені?
  9. Коли сайт був створений і як часто він поновлюється?
  10. Чи можна назвати даний сайт корисним та важливим?
  11. Чи можна перевірити інформацію, подану на сайті, за допомогою інших джерел (книг, журналів тощо)?

На другому етапі розвитку умінь і навичок учнів критичного оцінювання Інтернет-ресурсів слід навчити школярів розрізняти формальні індикатори надійності та достовірності веб-сайтів. Такими індикаторами надійності є:

  1. Авторитетність автора статті чи розміщеної інформації. Чим авторитетнішим є автор статті чи назва організації, тим більше довіри викликає Інтернет-ресурс та ціннішою є розміщена на його сторінках інформація. Учням слід пояснити різницю між авторами статей та власниками сайтів. Іноді вони співпадають, тобто люди виставляють свої власні сторінки в Інтернеті. Важливо, щоб учні могли встановити, кому належить той чи інший сайт: людині, групі людей або ж організації. Додатковою ознакою надійності джерела є забезпечення на сторінці так званого «зворотного зв’язку» з автором, тобто на- явність його електронної адреси, або організація форуму (відстроченого спілкування) чи навіть чата з автором (авторами) веб-документу. Сприяє довірі до сайту і наведення інформації про рівень кваліфікації автора, його заслуги з теми статті і т. п. Наприклад, професор історії не має достатньої кваліфікації для написання статей про ракові захворювання. Учням потрібно пояснити, що слова «професор», «доктор», які стоять перед іменем автора, ще не свідчать про те, що ця людина може бути надійним джерелом інформації, експертом з будь-яких питань. Наявність потрібної кваліфікації у автора можна визначити, ввівши його ім’я в пошукову строку і переглянувши сайти, які дають додаткові відомості про нього, його місце роботи, публікації.
  2. Надійність URL-адреси веб-сайту (уніфікований вказівник ресурсу, стандартизований рядок символів якого вказує місцезнаходження ресурсу). Учень має вміти визначати URL-адресу сайту і звертати особливу увагу на деякі її елементи. Школярів потрібно навчити базовим відомостям формування доменних імен, які надаються сайтам. Зокрема вони мають знати про певну комбінацію літер в кінці доменного імені, наприклад:
    • .gov — вказує на те, що це сайт державної установи;
    • .edu — ознака освітніх установ, університетів;
    • .com — використовується для комерційних організацій, які створені для отримання прибутку;
    • .org — в основному, ознака неприбуткових організацій.

Такі доменні імена можуть бути легко ідентифіковані учнями і слугувати для визначення цілей створення сайтів та розміщення на них тієї чи іншої інформації.

  1. Наявність дати створення сайту, дат розміщення матеріалів та оновлення сайту. Сайт має періодично оновлюватись для того, щоб вміщена на ньому інформація була достовірною, свіжою та точною. Оновлення сайту потрібно також для того, щоб показати, що автори піклуються про висвітлення поточних подій, стежать за тим, що відбувається у світі, в тому числі і в науці. Це особливо важливо для сайтів, які пов’язані з щоденними подіями та наукою. Учням треба показати, що відомості про створення та оновлення сайту зазвичай розміщені в нижній частині сторінки.
  2. Наявність у статті слів узагальнюючого (всі, завжди, ніколи, ніхто, всім відомо тощо) та оціночного (хороші, погані, найкращі, здорові, шкідливі тощо) характеру. Суттєвим індикатором розпізнання наукових та науково-популярних статей на сайтах є наявність слів узагальнюючого (всі, завжди, ніколи, ніхто, всім відомо тощо) та оціночного (хороші, погані, найкращі, здорові, шкідливі тощо) характеру, що не притаманні мові науковців, їх висновкам навіть у популярних статтях. У наукових та науково-популярних статтях справжні незаангажовані вчені завжди показують переваги і недоліки ідеї, методу, виробу, продукту, висвітлюють їх обмеження та противаги застосування.
  3. Наявність граматичних та орфографічних помилок на сайті, явних помилок в інформації. Учні мають вміти оцінювати загальний вигляд сайту. Вони мають визначити, чи є граматичні та орфографічні помилки в інформації на сайті, які легко помітити. Сайти, які створюються вченими й освіченими людьми, практично не містять таких помилок. Додатково розробники та автори мають знати, що сайт повинен легко завантажувати- ся, фон та шрифт мають бути сприятливими для читання. Це свідчить про загальну культуру та освіченість тих, хто публікує інформацію.

Найбільш оптимальним шляхом розвитку в учнів умінь та навичок критичного оцінювання Інтернет-ресурсів є виконання спеціальних вправ. Наведемо короткий опис деяких з них.

«Знайди помилки в тексті». Найпростішим варіантом виконання цієї вправи може бути створена вчителем веб-сторінка за допомогою стандартної комп’ютерної програми «MS Publisher». На такій сторінці, яку вчитель може розмістити на шкільних комп’ютерах, надається інформація, що відповідає навчальній темі урока і містить помилки. Неточності можуть стосуватися дат, імен, подій, назв тощо. Завдання учнів полягає в тому, щоб знайти помилки. Більш складним варіантом цієї вправи може бути знайдена веб-сторінка в Інтернеті, яка містить історичні помилки. Після ви- конання вправи вчитель має поставити учням такі питання:

  1. Яким чином були знайдені помилки в тексті?
  2. На основі яких джерел ви знайшли помилки?
  3. Що дає підстави довіряти одним джерелам інформації і не довіряти іншим?

«Переконуючі листи».  Виконання цієї вправи складається з двох етапів. На першому етапі вчитель пропонує учням ознайомитися зі змістом веб-сторінки, на якій міститься інформація, що стосується теми уроку. Після ознайомлення зі змістом учні повинні написати лист до автора статті з питаннями, що стосуються прочитаного. У цьому листі учні ставлять питання щодо представленої автором інформації, джерел, використаних автором для написання статті, оціночних суджень і тверджень, інтерпретацій наведених фактів тощо. Вправу можна ускладнити й виконати «вживу». Для цього необхідно знайти в Інтернеті сайт зі статтями на історичні теми, які передбачають можливість читачів коментувати прочитане. Але це стає можливим, якщо учні володіють достатнім рівнем комп’ютерної грамотності.

«Маркування тексту». Основою виконання вправи є вміння відділяти факти від суджень. Учитель пропонує учням прочитати текст історичного змісту та, використовуючи комп’ютерні інструменти, виділити в тексті авторські судження. Після опрацювання тексту учні повинні оцінити ступінь об’єктивності інформації, на- даної у тексті, відповівши на наступні запитання:

  1. Чи відповідають авторські судження історичним фактам?
  2. Яку основну ідею намагався довести автор у своїй статті? Якими є припущення автора?
  3. На основі яких фактів автор зробив подібні припущення?
  4. Якою може бути протилежна оцінка наведених історичних фактів?
  5. Які факти можна сформулювати на підтвердження протилежної інтерпретації фактів, наведених в статті?
  6. Чи є причини сумніватися у фактах, поданих в статті? Яким чином можна переконатися у достовірності наведених фактів?

«Аналітик». Завдання учнів під час виконання цієї вправи по- лягає в тому, щоб знайти певну кількість сайтів, на яких міститься інформація за заданою темою. Знайдені Інтернет-ресурси учні, використовуючи індикатори надійності, повинні підпорядкувати за ступенем достовірності. Кількість сайтів для подібного аналізу не повинна перевищувати 5–7.

 «Дилема». Зміст цієї вправи полягає в тому, щоб учні знайшли сайти, на яких розміщені протилежні оцінки певного історичного факту чи історичної постаті, та порівняли між собою аргументи, які наводять автори статті на підтвердження своїх оціночних суджень. У процесі порівняльного аналізу вчитель може поставити перед учнями наступні питання:

  1. Чию точку зору стосовно обговорюваних подій ви схильні поділяти?
  2. Які аргументи, наведені автором, вас переконали? Чому?
  3. Чи могли б ви прийняти іншу точку зору?
  4. Які факти та аргументи повинен навести автор протилежної інтерпретації, щоб вас переконати?

Постає питання: де вчителю історії взяти час на проведення подібних вправ? Одним із можливих варіантів може бути проведення інтегрованих уроків історії та інформатики.

Таким чином, в процесі використання Інтернет-ресурсів роль вчителя полягає не тільки в тому, щоб направляти школярів і захищати їх від негативного впливу некоректної та недостовірної інформації. Стратегічним завданням в цьому напрямку навчальної роботи є формування в учнів умінь критичного мислення, володіючи якими, вони в подальшому своєму житті змогли б захиститися від неправдивої інформації самостійно.

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.Обов'язкові поля позначені *

*