Структура і методика підготовки уроків з розвитку критичного мислення

Основними стадіями у критичному мисленні, які виділено розробниками міжнародного проекту «Критичне мислення», є «Виклик — Осмислення — Роздуми».

Методична модель пізнавального процесу, побудованого на основі цих стадій, передбачає залучення учнів до пошуку інформації, обмірковування її та прийняття відповідного рішення.

Виклик (зміст діяльності, прийоми)Осмислення (зміст діяльності, прийоми)Роздуми (зміст діяльності, прийоми)
Аналіз знань з теми, визначення мети уроку. Прийоми: «Мозковий штурм», «Знаємо — хочемо дізнатися — дізналися», «Журналістські запитання»Ознайомлення з новим матеріалом; обмірковування, початок вивчення Прийоми: «Подвійний щоденник», «Читання з позначками»Переказ інформації, висловлювання власних думок, їх аргументація. Прийоми: «Парний мозковий штурм», дискусії

Тепер розглянемо і проаналізуємо кожний етап окремо.

На першій стадії «Виклик» учні аналізують свої знання з теми, демонструють первинні знання. Тут учитель може застосувати методичні прийоми: парно‑групова робота, «Мозкова атака (штурм)», «Ключові терміни», розбивка на кластери; «Знаємо — бажаємо дізнатися — дізналися», взаємоопитування, взаємонавчання. Учні в процесі роботи складають список того, що знають з теми, або ставлять запитання, на які хотіли б отримати відповіді; три–п’ять ключових слів виписують на дошці, пропонують зробити припущення щодо їх значення; на дошці записується слово або фраза, які обводяться колом.

Учням пропонується відшукати ідеї‑супутники, їх записують поряд. Зошит ділиться на три частини. У першій записується «Знаємо», у другій — «Що хочемо дізнатися?», у третій — «Усе, про що дізналися з підручника». Два учні читають один одному текст, зупиняються після кожного абзацу та ставлять запитання за його змістом. Після того як учні всього класу «про себе» прочитали абзац параграфа, учитель:

  • підсумовує зміст;
  • ставить запитання та залучає учнів до пошуку відповідей на них;
  • виявляє те, що незрозуміле, та розтлумачує;
  • пропонує висловити думки щодо можливого змісту наступного абзацу;
  • дає завдання — прочитати наступний абзац тексту.

У першій колонці записується все, що відомо з даної теми.  У другу заносяться питання, у третю записуються основні положення нового матеріалу, відповіді на запитання і окремо виноситься інформація, яка не згадувалася у другій колонці. Необхідно обговорити зміст третьої колонки, порівняти отримані знання з тими, які ви сподівалися одержати. Якщо не всі проблеми розв’язано, повторіть прийом знову. Колонки можуть мати такий вигляд.

Що знаємо?Про що хочемо дізнатись?Про що дізналися?

На другій стадії «Осмислення» учні вступають безпосередньо в контакт з інформацією (читають, слухають, проводять дослідження). При цьому використовуються методичні прийоми: «Подвійний щоденник», маркування тексту. Для реалізації цього прийому учні ділять сторінку на дві частини. У першій записують ту інформацію, яка вразила, викликала спогади й асоціації. У другій — описують думки, коментарі, питання, що з цього приводу виникли. Текст читають з позначками:

  • «V» — відома інформація;
  • «–» — суперечить попередній інформації;
  • «!» — важлива інформація;
  • «?» — незрозуміла інформація

На третій стадії «Роздуми» (рефлексія) учні привласнюють інформацію; переказують своїми словами; висловлюють власні думки щодо прочитаного, аргументують їх. Обмінюються власними ідеями з іншими. При цьому застосовують парну «Мозкову атаку» (підбиття підсумків у парах); повернення до ключових слів; повернення до кластерів; «Знаємо— бажаємо дізнатися— дізналися»; проведення дискусії. Потім повертаємося до своїх записів, порівнюємо міркування до і після вивчення матеріалу; порівнюємо міркування до та після роботи з текстом; доповнення кластерів, заповнюється   третя    колонка    таблиці;    заповнюється    таблиця  з позначками до тексту. На базі методичної моделі «Виклик — Осмислення — Роздум» розроблено систему АУР (актуалізація, усвідомлення, рефлексія). Вони дещо перегукуються одне з одним, проте мають суттєві відмінності. Система АУР глибше і повніше розкриває усі нюанси методики підготовки і проведення уроку.

Структура уроку, спрямованого на розвиток критичного мислення добре представлена системою АУР (актуалізація, усвідомлення, рефлексія).

Запропонована методична система складається з трьох етапів: актуалізація, усвідомлення, нового змісту і рефлексія, які забезпечують умови для продуктивного процесу пізнання. Слід зазначити, що ця система стосується як процесу викладання, так і процесу навчання. Усвідомлення цього допоможе удосконаленню уміння навчатися, розвиткові здібностей до прийняття усвідомлених рішень, розумінню ролі і механізму співпраці, самовдосконалення.

 Актуалізація. На цьому етапі визначається рівень особистих знань, тема детально обмірковується до дрібниць, тобто згадується все, що уже відомо. Безсумнівно, активність на цьому етапі — запорука успішного засвоєння нового, оскільки могутнім фундаментом знань, що формуються, служить те, що уже досконало зрозуміло.

Зрозуміло, щоб відбулося повноцінне критичне засвоєння, необхідно бути активним учасником застосування попередніх знань, висловлювати їх своїми словами. Ще одним ключовим моментом стадії актуалізації є стимулювання зацікавленості й цілеспрямованості. Визначення мети навчання є головним моментом якісного навчання. Безумовно, що цілеспрямоване навчання більш ефективне, ніж не цілеспрямоване. Із двох існуючих видів навчання — спрямоване іззовні, наприклад учителем, і самоспрямоване — друге має більше переваг. Загальновідомо, що пошук «відповіді на свої власні питання» є свідченням розуміння: те, що людина знає, визначає те, що вона може знати.

Усвідомлення — друга частина методичної системи. Першочерговою метою цієї стадії є підтримка, збереження зацікавленості та імпульсу, створених на стадії актуалізації. Наступною метою є перевірка свого власного розуміння. Учні, які ефективно навчаються, перевіряють своє розуміння в процесі зіткнення з новою інформацією.

Наприклад, під час читання такий учень буде в разі нерозуміння перечитувати, ставити питання чи робити позначки щодо того, що надалі здалося нез’ясованим чи помилковим. До того ж у процесі перевірки власного розуміння учні починають пристосовувати нову інформацію до вже існуючих в їхній пам’яті схем (цілеспрямовано об’єднують нове з уже відомим). Якщо необхідно запам’ятати — забудеш, якщо необхідно зрозуміти — запам’ятаєш.

Рефлексія — це третя стадія методичної системи. У даному контексті рефлексія — це конструювання змісту, роздуми про те, як проходив процес набуття нових знань, про те, як нові знання доповнюють уже відомі і яку цінність має набута інформація. Роздуми відбивають процес пошуку змісту, перегляду уже накопиченого, спробу відповісти на нові запитання чи знайти новий погляд на відоме. На цьому етапі зміни виявляються в нових термінах, нових навичках. Рефлексія починається зазвичай як індивідуальний процес (формулювання набутих ідей та відомостей своїми словами) і закінчується спільним обговоренням. Людина запам’ятовує краще те, що розуміє і може передати своїми словами. Таким чином, створюється власний змістовний контекст (розуміння).

Безумовно, активний обмін ідеями надає можливість побачити розмаїття поглядів та усвідомити різні способи досягнення цілей. Залежно від цілей визначаються орієнтири і пріоритети майбутньої діяльності, а рефлексія допомагає адекватно планувати і коригувати власну траєкторію навчання, аналізувати успіхи і труднощі її (рефлексії) проведення. Важливим аспектом цієї діяльності є самостійність, яка взаємопов’язана з об’єктивною оцінкою і процесом самопізнання. Виходячи з вищесказаного, актуалізацію реалізовують шляхом залучення пам’яті, інтелекту, постановки питань, висування пропозицій, обговорення мети уроку.

Усвідомлення досягається шляхом читання тексту, слухання лекції, перегляду відео, досвіду учнів та досліджень.

Рефлексія проводиться шляхом обговорення та систематизації, переоцінки та переоформлення, нового тлумачення отриманих знань та проговорення проблеми.

Система АУР працюватиме ефективно завдяки правильно організованому процесові навчання та доцільно обраному типові навчання.

Розглянемо деякі з типів навчання.

 Взаємне навчання

У рамках даного методу є багато стратегій взаємного навчання, які стимулюють ефективну спільну роботу з розв’язання проблем, аналізу спільної теми чи створення нових ідей, комбінацій. Стратегії взаємного навчання роблять навчальний процес більш ефективним, тобто допомагають створити позитивні взаємовідносини, забезпечують персональну звітність, індивідуальну оцінку розподілу лідерства, безпосереднє навчання соціальних навичок, різноманітний склад груп (гнучке групування).

Реалізація взаємного навчання пропонує такі базові елементи:

  1. Позитивна взаємодія. Учні розуміють, що потрібні одне одному під час виконання завдань. Спочатку працюють з учителем, який допомагає стимулювати і координувати позитивні стосунки, ставити загальні цілі, спільні оцінки, спільні ресурси, розподіляє ролі.
  2. Підтримка і співробітництво. Працюючи в групах, учні спільно вивчають матеріал та обмінюються ідеями одне з одним, навчають одне одного того, що знають.
  3. Персональна відповідальність. Діяльність кожного оцінюється всією групою. Індивідуальну і загальну звітність можна ви‑ будувати за усними відповідями, письмовими роботами.
  4. Навички спілкування. Групи працюватимуть ефективно, якщо учні розумітимуть необхідність цілеспрямованого формування навичок спільної роботи, а саме: довіри, комунікативності, лідерства, і, що дуже важливо, здатності розв’язувати конфліктні ситуації.
  5. Робота в групах для обговорення. Необхідно виділити час для обговорення:

а)      яким найкращим способом досягти мети;

б)      підтримати ділові стосунки між членами групи.

Потрібно навчитися структурувати роботу учнів, розподіляти завдання:

а)      визначити мету і спланувати дії для її досягнення;

б)      визначити характер дій і вибудувати їх послідовність, що приведе до більшої ефективності роботи

  1. Головні принципи. Учні навчаться краще мислити тоді, коли засвоять методичну систему і навчаться застосовувати запропоновані стратегії.

Результати реалізації взаємного навчання:

  • підвищується рівень адаптації і гарного самопочуття;
  • покращується запам’ятовування;
  • створюються сприятливі умови для розвитку (в тому числі критичного мислення) і більш глибоке розуміння;
  • підвищується рівень мотивації, зокрема внутрішньої;
  • раціонально використовується час на змістовну частину роботи;
  • з’являється можливість всебічного розгляду ситуації;
  • покращуються стосунки між членами групи на основі порозуміння і толерантності;
  • покращується позитивна самооцінка на основі самопізнання;
  • підвищується ефективність сприйняття навчальної інформації, школи, процесу навчання.

У процесі організації взаємного навчання важливими є фактори, що впливають на прийняття оптимального рішення:

  • чітке формулювання теми;
  • ефективні шляхи реалізації ідеї;
  • відкрите спілкування, що стимулює створення діалогу і можливість творчих рішень;
  • оптимальний поділ на групи, враховуючи інтереси всіх учасників;
  • розуміння переваг групової роботи; злагода відносно процесу прийняття рішень на початку обговорення.

Правила організації ефективного взаємного навчання:

  • уважно слухати і намагатися зрозуміти те, що говорять інші, бути вимогливим до сформульованих визначень і висловлювань;
  • чітко говорити, детально уявляти тему, добирати переконливі приклади;
  • заохочувати відкритий обмін думками та ідеями, виявляти бажання обговорювати сильні і слабкі сторони тверджень, бути щирим, надавати і приймати допомогу, підтримку, уміти уважно вислуховувати різні точки зору, висловлювати свої думки, цікавитися враженням, яке ви справили своїми ідеями, перевірити, чи готові оточуючі їх сприйняти;
  • сприяти згуртованості й зацікавленості групи, виявляти щиру увагу до того, що відбувається в групі;
  • активно брати участь в розгляді різних способів під час вирішення проблем;
  • виявляти увагу до співробітництва і допомоги іншим групам, добровільно брати будь‑які ролі для успішної роботи всієї групи.

Робота в групах

Робота в групах є результативною не лише з позиції навчання, а й виховання, бо, працюючи в групі, учень розуміє, що якість виконаного ним завдання вплине не лише на його власний результат, а й на результат роботи усієї групи. Результативність роботи залежить і від складу команди, тому вчителеві, а згодом і учням важливо навчитися правильно формувати групи.

Способи створення малих і великих робочих груп:

  1. Групи створюються на основі уже існуючого розміщення учнів у класі. Наприклад, групу створюємо із 4 учнів, що сидять за двома сусідніми партами. Цей спосіб має формальну основу, але не забирає багато часу.
  2. Учні самостійно утворюють групи ще до початку уроку. Це найбільш природний самоорганізуючий спосіб.
  3. Спочатку за певними критеріями обираються лідери майбутньої групи, які набирають до групи інших членів. Кожен лідер називає учня, якого запрошує до своєї групи, і в разі згоди, то входить до її складу. Групи заповнюються поступово і рівномірно.
  4. Один з учнів набирає членів групи. У створеній групі обирають лідера. Даний спосіб сприяє розвитку комунікативних навичок в учнів, створює умови активної взаємодії.
  5. Кожен учень обирає для себе проблему, перелік яких запропоновано на дошці, і приєднується до відповідної групи. Якщо групи виходять завеликі, то вони діляться на підгрупи. У створених групах обираються лідери.
  6. Спочатку обираються лідери груп, які визначають загальну проблему, а потім інші учні приєднуються до лідерів за певними темами. Цей спосіб ефективний за наявності авторитетних обізнаних учнів.
  7. Із однієї й тієї самої теми визначається декілька аспектів з різними видами діяльності (наприклад: історія, проблеми, література, дослідження, гра). Учням пропонується обрати групу з пріоритетними для них видами діяльності, при цьому відбувається відбір ними індивідуальної теми дослідження.
  8. Самоорганізація індивідуальної роботи. Учням пропонується самостійно визначити проблему для занять в групі і види діяльності. Учителем задаються часові рамки діяльності групи і форми подання навчального результату. Група вирушає до бібліотеки, музею, спілкується з можливими учасниками подій та ін. Така форма застосовується в підготовленому для групової роботи класі.
  1. Поетапне створення груп. Спочатку 2–3 учні, що досягли певних успіхів із вивчення теми чи проблеми, об’єднуються в групи і самостійно працюють в ній під час звичайних занять окремо від інших. Із рештою класу учитель працює за своїм планом. Група учнів під час навчання поповнюється, розбивається на підгрупи за визначеними критеріями. Так триває доти, поки більшість учнів не включиться до складу груп. Дана форма стимулює перехід учнів до групової роботи, проте вимагає від учителя володіння ситуативними методами організації навчання.

Для консенсусного прийняття рішень необхідно:

  • планувати співробітництво і корпорацію;
  • надати можливість обговорення перед прийняттям рішення;
  • створити умови для всебічного розгляду всіх точок зору;
  • знайти раціональне рішення, оптимальну думку;
  • усі члени групи мають брати участь у розробці і прийнятті остаточного рішення. Це стимулюватиме усіх членів групи брати участь у виконанні завдань.

Робота в парах / читаємо / думаємо

Учні по черзі читають абзац уголос або «про себе», ставлять одне одному запитання, обговорюють відповіді, формулюють висновки. Стратегія дозволяє кожному побувати в ролі координатора (ведучого) процесу читання. Вона виграшна у тих випадках, коли пізнавальна діяльність пов’язана з дослідженням складної ситуації.

У групах доцільно виконувати такі види роботи.

Робота в групах / читаємо / думаємо / обмінюємося ідеями

Учні розподіляються на групи і пробують себе у різних ролях:

  • перші номери формулюють висновки за прочитаним фрагментом;
  • другі номери складають питання до кожного фрагмента;
  • треті номери пояснюють незрозумілі ідеї і ситуації;
  • четверті номери подають пропозиції про подальші події;
  • п’яті порівнюють текст з ідеями четвертих, підбивають під‑ сумки;
  • шості порівнюють, відшукують аналогії в раніше вивченому;
  • сьомі координують діяльність групи.

Робота в групах / складаємо резюме / обговорюємо з партнерами

Ця проста стратегія може бути використана як продовження попередньої. У групах обговоріть подібність і розбіжність у своїх точках зору, в разі необхідності складіть загальне резюме. Для виконання цієї роботи надається не більше 2–3 хв.

Для більш ефективної роботи учнів у групах після виконання того чи іншого завдання необхідно провести моніторинг. (Відповіді надавати словами «завжди», «інколи», «ніколи»).

Орієнтовні питання для проведення моніторингу

  1. Перед роботою ми завжди перевіряємо, чи всі розуміють завдання.
  2. Ми не відходимо від даної роботи (теми).
  3. Кожен робить свої коментарі.
  4. Вислуховуємо одне одного перш ніж відповісти.
  5. Ми розглядаємо декілька ідей перед тим, як висуваємо остаточне рішення.
  6. Хтось один робить нотатки під час обговорення.
  7. Наприкінці ми підбиваємо підсумки нашої роботи.

Питання для рефлексії

  1. Які труднощі вам траплялись у процесі взаємонавчання?
  2. Якої мети ви прагнули досягти у взаємонавчанні?
  3. Що ви хочете доповнити чи змінити у запропонованих стратегіях?
  4. Чи існують умови, за яких можна організувати ефективну роботу?
  5. Пригадайте зі своєї практики проблеми і ситуації, що виникали під час роботи в групі.
  6. Які питання у вас виникли в процесі роботи?

Об’єктивні відповіді учнів на ці запитання допоможуть усунути недоліки і підвищити ефективність роботи.

Отже, під час роботи в групах, учні не лише швидше виконують завдання, а й можуть спробувати себе в різних ролях, вчаться слухати, обговорювати, доходити спільної думки.

Важливим етапом навчання є підбиття підсумків роботи, вміння учня  оцінити рівень своїх  знань, виявити прогалини у знаннях, усунути їх, систематизувати накопичений багаж знань. Цьому сприятиме рефлексія, самооцінювання та створення учнем портфоліо.

Рефлексія і самооцінювання. Портфоліо

Портфоліо є одним із найбільш важливих засобів самооцінки. Портфоліо допомагає учителеві і, що більш важливо, учням оцінити прогрес і досягнення в навчальному процесі, допомагає росту упевненості в собі і сприяє усвідомленню власне процесу навчання. Слово «портфоліо» («портфель») розуміють як колекцію певного виду, яка розкриває індивідуальні здібності та інтереси її власника.

Існують три види портфоліо, які найчастіше використовуються: «Робочий портфоліо», «Шоукейс портфоліо», «Підсумковий портфоліо». Кожен з них має свої переваги і недоліки, та їхній вибір і використання визначається метою навчальної діяльності, навчального матеріалу та вікових особливостей учнів.

Види портфоліо та їх характеристика

Робочий портфоліоШоукейс портфоліоПідсумковий портфоліо
Складається протягом всього навчального процесу. Для атестації й оцінювання учень на власний розсуд добирає кращі роботи, які характеризують його досягнення в навчальній діяльності. У деяких випадках батьки і друзі можуть зробити свій внесок у скла‑ дання портфоліо. Відтворюється що‑ денна навчальна діяльністьСкладається за принципом художньої колекції, головна мета якої полягає в поданні найкращих робіт. Сюди можуть бути внесені видані книга, збірка віршів чи власні пісні, намальована картина.

У цьому виді портфоліо щоденна навчальна діяльність не відтворюється

Часто ведеться разом із шоукейсом портфоліо. У ньому учень і вчитель зберігають і протягом усього періоду навчальної діяльності поповнюють його зразками робіт. Важливість цього виду діяльності полягає в тому, що учень накопичені знання і матеріали може використати не лише під час атестації, написання роботи в Малій академії, участі у виставках чи в конкурсах протягом навчального року, але й у подальшому навчанні у старших класах, що допоможе пригадати забуте, стимулюватиме поповнення портфоліо в подальшому

Розглянувши вимоги і критерії компонування цих видів портфоліо, слід зазначити, що кожен з них має своє спрямування: робочий — накопичує щоденні знання і допоможе учневі добре підготуватись до тематичного оцінювання. Шоукейс відтворює творчі здібності дитини: вміння писати вірші, прозу, малювати та ін. Такий вид допоможе тому вихованцеві, який навчається додатково у музичній чи художній школі. Підсумковий найдоречніше вести тій дитині, яка ґрунтовно, поглиблено вивчає окремі дисципліни, пише доповіді, виступає на конференціях, пише роботу в МАН. А загалом, кожен із видів портфоліо може взаємодоповнювати один одного.

Щодо розмірів портфоліо, то тут чітких стандартів немає, головне, щоб портфоліо було своєрідною умовою для атестації і оцінювання. Залучення учнів до процесу атестації й оцінювання створює умови для формування відповідальності за своє власне навчання. Учитель при цьому допоможе у виборі найкращої теми роботи, стимулюванні атмосфери доброзичливості, об’єктивності, рефлексивного обговорення цінності і значення. Консультація зі складання портфоліо з боку учителя і щодо рефлексійного аналізу результатів  своєї  діяльності  необхідна,  але  самооцінка  портфоліо     є рушійною силою роботи над ним.

Існують дослідження з розвитку самооцінки і самоаналізу вихованців під час складання професійного портфоліо. Ефективним способом формування умінь протягом всієї професійної діяльності є моделювання учнями шляху мислення на основі таких питань:

  1. Чому ви обрали цей зразок?
  2. У чому, на вашу думку, цінність цього прикладу?
  3. Як можна цей зразок порівняти з тим, що ви зробили протягом року?
  4. Як зробити його кращим?
  5. Як цей зразок відтворює ваші знання?

Проте слід визнати, що, як правило, за портфоліо виставляється оцінка як за проект, в який було вкладено багато навчального часу і який відображає одну зі сфер діяльності учня протягом певного періоду. Щодо ролі портфоліо у формуванні в учнів критичного мислення, то цей вид роботи має більш практичний смисл. Діти матимуть змогу на практиці застосувати набуті знання, збираючи та обробляючи інформацію, вибираючи найголовніше, захищаючи свої роботи тощо. Для кожного з вищезгаданих типів та етапів роботи важливим є підготовчий процес або, як його ще називають, — розминка.

 Налаштування на роботу. Поняття про діяльність «Розминка»

Співробітництво та взаємодовіра — це обов’язкові умови успішного навчання. Проте створити подібну атмосферу не так просто, як здається. З цією метою розроблено чимало різноманітних вправ. Їх називають по‑різному: «Розминка», «Криголам», «Розігрів». Усі вони спрямовані на об’єднання тих, хто вчиться разом, але не дуже добре знає одне одного чи має різний рівень освіченості. У переваж‑ ній більшості стратегії використовують як «пробудження», підвищуючи інтерес до теми на етапі актуалізації. Стратегія «Розминка» допоможе вам створити атмосферу, в якій учні зможуть почуватися упевнено, висловлювати свої погляди і думки, заохочувати однокласників робити те саме.

Розминка використовується для того, щоб зацікавити учнів спілкуватися один з одним, подолати офіційність, встановити щирі доброзичливі стосунки між ними.

Нами було розглянуто систему АУР, яка застосовується в процесі викладання і навчання. Вона допомагає точніше вибудувати структуру уроку з розвитку критичного мислення і водночас сприяє удосконаленню в учнів уміння вчитися, розвиткові їх здібностей до прийняття усвідомлених рішень, висловленню і захисту власної точки зору, стимулює прагнення поповнювати свої знання, сприяє вихованню в учнів відповідальності, взаємодопомоги, комунікабельності, розширенню кола друзів, виявленню спільних інтересів та уподобань.

Прийоми методу критичного мислення

Спочатку слід наголосити на місці прийомів методу критично‑ го мислення у системі АУР та структурних компонентах уроку.

Структурний компонент системи АУРСтруктурний компонент урокуПрийом методу критичного мислення, що може бути застосований на даному етапі уроку
АктуалізаціяАктуалізація опорних знань учнів«Знаємо — хочемо дізнатися — дізналися», складання асоціаційного куща, стратегія «Ялинка». Очікувані результати: учні пригадують відомий матеріал, завдяки асоціаціям концентруються на поняттях
АктуалізаціяМотивація навчальної діяльностіПостановка журналістських питань, «Дошка запитань», «Мозковий штурм». Очікувані результати: визначення мети, вибір стратегії, формулювання запитань, на які слід знайти відповідь
УсвідомленняВивчення нового матеріалу«Таблиця пропозицій», лекції та їх різновиди, робота з історичними джерелами, прийом «РОФТ», прийом «ПОМІЧ» та його різновиди, «Ажурна пилка». Очікувані результати: засвоєння теоретичного матеріалу, його ґрунтовне вивчення, опрацювання історичних джерел
УсвідомленняОсмислення нових знаньҐронування, сенкан, кубування, трикрокове інтерв’ю. Очікувані результати: закріплення вивченого матеріалу, під час такої діяльності розвиватимуться вміння складати сенкан, правильно формулювати питання і надавати та рецензувати відповіді на них
РефлексіяСистематизація та узагальнення нових знань і умінь на репродуктивному і перетворювальному рівні«Круглий стіл», «Дебати», прийом «Торнадо», прийом «Так і ні», «Письмова дискусія», «Письмові дебати», створення робочого і шоукейс портфоліо. Очікувані результати: відпрацювання навичок ведення дискусії, упорядкування портфоліо допоможе під час тематичного оцінювання, складання ЗНО, наукового дослідження
РефлексіяСистематизація та узагальнення знань на творчому рівніМетод проектів та його різновиди, прийом «Якщо б…», образна картина, придумування, підсумковий портфоліо. Очікувані результати: можливість виявити себе через створення картини, ескізу пам’ятника, маршруту, фільму, написання художнього твору тощо

Аналізуючи навчально‑методичну літературу, можна запропонувати перелік прийомів реалізації методу критичного мислення. Найбільш поширені серед них: «Мозковий штурм», «Атака», «Торнадо», «Ялинка», «Кубування», «Ґронування», РОФТ тощо. Із цими та іншими прийомами ознайомимося докладніше нижче.

 «Мозковий штурм» із використанням конвертів

Слід пригадати прийоми, які забезпечують унікальну форму розв’язання проблем. Це прийом «Мозковий штурм» із використанням конвертів. Кожному учневі видається конверт з окремим проблемним запитанням. За певний час на окремій картці необхідно надати письму відповідь на проблемне запитання, аргументувавши свою думку. Після цього конверт передається наступному учневі, який описує власний варіант бачення проблеми. Так, у конверті опиняються картки учнів усього класу. Після опрацювання проблемних питань конверт передають першому учневі. Він знайомиться зі змістом відповіді та узагальнює думки всього класу з цього питання. З метою економії часу роботу може виконувати не увесь клас, а окремі учні. Його доцільно використовувати для збирання найбільшої кількості ідей, фактів на підготовчому етапі прийняття рішення. У парах, малих групах чи індивідуально швидко генеруються, фіксуються і розглядаються всі ідеї та коментарі щодо певної теми.

Правила

  1. Усі твердження приймаються, підходить все, жодної критики.
  2. Можна використовувати ідеї інших, на що резервується відповідна кількість часу.
  3. Коли ідеї зібрані, їх можна об’єднати.

Окрім стратегії «Конвертної атаки» на базі прийому А. Ф. Осборна розроблено ще декілька типів «Мозкового штурму» (атаки).

 Прямий колективний «Мозковий штурм»

Основне завдання методу полягає у створенні атмосфери вільного спілкування. Вона сприяє звільненню від критичних зауважень, абстрагуванню до звичайного перебігу думок під час вирішення конкретної проблеми. У ході «Мозкового штурму» цього типу перевагу мають ідеї‑фантазії, жарти, вільні дискусійні стосунки між учасниками.

 Евристична загадка

Наступний тип — це евристична загадка. Процес пошуку шляхів розв’язання проблеми реалізується таким чином: в описі проблеми обирається ряд ключових слів, істотних для пошукового запиту і представлених у вигляді загадки. Правила відгадування: добирайте слова із проблемної галузі, не забувайте переглядати висловлені ідеї і користуйтесь ними для генерації нових ідей. Переважна більшість загадок створюються на основі персоніфікації, опредмечування, протиставлення або порівняння.

У творчому процесі методично найбільш зручними є метафоричні загадки типу синтагм.

Прийом синектики

Прийом синектики являє собою групову «Мозкову атаку», всі члени якої легко орієнтуються у проблемі, що досліджується. Як правило, використовуються чотири прийоми:

  1. Аналогія пряма або пошуки схожих процесів в інших видах знань.
  2. Аналогія особиста — ототожнювання себе з елементами проблемної ситуації.
  3. Аналогія символічна — використання поетичних образів і метафор для формування простору задачі.
  4. Аналогія фантастична — ігнорування законів природи.

Прийом ліквідації безвихідних ситуацій

Прийом ліквідації безвихідних ситуацій є частиною методу трансформації системи і складається з таких етапів:

  1. Зміна рішень згідно з такими правилами: використовувати по‑іншому, прилаштувати, модифікувати, посилити, послабити, замінити, перекомпонувати, об’єднати.
  2. Пошук нових взаємозв’язків між частинами рішення, яке не задовольняє.
  3. Переоцінка проблемної ситуації (з використанням методу «Чому? Від чого? Навіщо?»).

 Прийом фокальних об’єктів

Прийом фокальних об’єктів використовується в разі необхідності раціональних змін тих чи інших об’єктів. Ознаки кількох випадково обраних об’єктів переносять на ті, що треба удосконалити. Наприклад, удосконалюється «олівець», випадковий об’єкт — «тигр», одержуємо «смугастий олівець». Позитивним у даному прийомі є те, що кожен учень може висловити свою думку, подати ідею щодо розв’язання задачі чи вирішення проблеми. Негативним є те, що не всі пропозиції є правильними, перевірка яких на досконалість забирає багато часу.

Прийом побудови асоціативного куща

Прийом побудови асоціативного куща допомагає вільно і відкрито розмірковувати за певною темою, доцільно використовувати на етапі актуалізації.

Правила створення асоціативного куща

  1. Напишіть головне слово або фразу у центрі дошки чи аркуша паперу.
  2. Записуйте слова і фрази, що спадають на думку, з даної теми.
  3. Встановлюйте зв’язок між ними.
  4. Після складання куща вкажіть аспекти, які потребують додаткової інформації.
  5. Поставте знаки питання біля частин, у яких ви невпевнені.
  6. Звертайте увагу на процес дослідження теми: виділіть відоме, виправте помилкові ідеї, розглядайте неординарні пропозиції.

Стратегія «Ялинка»

Стратегія «Ялинка» допомагає скласти банк слів, які сприятимуть більш ефективному вивченню даної інформації. Основні етапи впровадження:

  1. Напишіть «стартове» слово — іменник однини в називному відмінку.
  2. Запишіть у стовпчик усі слова, які асоціюються зі стартовим словом.
  3. Кожні 20–40 секунд переключайтеся, починаючи новий стовпчик від одного із слів з останньої колонки. Наприклад, друге слово, останнє слово.
  4. Зробіть 5–8 переключень протягом 3–5 хв. Підрахуйте кількість слів у кожній колонці. Вищезгадані прийоми допомагають школярам сконцентруватися на конкретному явищі чи об’єкті, пригадати усе, що їм відомо. Разом з тим, висвітлюючи уже відому інформацію, вони ніби дають установку на те, що слід вивчити, бо воно незнайоме і незрозуміле.

 Прийом «Таблиця пропозицій»

Прийом «Таблиця пропозицій» сприяє розвитку мислення. Текст розбивається на фрагменти так, щоб була можливість передбачити подальший його розвиток. Під час першої зупинки спробуйте спрогнозувати, що на вас очікує надалі, і занесіть свої прогнози у першу колонку з написом «Що, на вашу думку, станеться?». У наступну колонку запишіть аргументи на користь ваших припущень. Потім продовжте читання тексту до наступної зупинки, обміркуйте правильність ваших гіпотез і порівняйте з тим, що відбулося насправді.

Що, на вашу думку, станеться?Які аргументи ви наводите?Що сталося насправді?

Даний прийом допоможе учням навчитися аналізувати ситуацію, аргументувати свої припущення, порівнювати їх із реальними фактами і подіями.

Критичне мислення не відкидає, а й вважає одним із продуктивних та ефективних прийомів лекції, яких передбачає декілька видів. Розглянемо такі види лекції, як звичайна й посилена.

 Посилена лекція

Посилена лекція вимагає підготовчого етапу. На початку заняття надається завдання (проблемне питання), фокусується увага на першій частині лекції. При цьому переслідуються дві мети:

  • актуалізуються отримані раніше знання з теми;
  • стимулюється постановка питань, пошук відповідей, а отже, підвищується увага. Для цього ви можете запропонувати:
  • написати будь‑що (наприклад, список ідей) з питання, яке стосується раніше отриманих знань з теми, що обговорюється;
  • поставити запитання, яке не було розкрите;
  • висунути гіпотези і прогнози з теми.

Залежно від наявного часу надайте відповіді на попередні питання і запишіть їх на дошці, для того щоб усі їх запам’ятали під час слухання лекції.

 Лекція

Учитель читає лекцію не більше 20 хв. Обмеження в часі є досить суттєвим, оскільки увага учнів значно послаблюється після перших 15–20 хв. Потім протягом 4–5 хв. ставляться запитання та заслуховуються відповіді на них. Під час бесіди учитель оцінює ситуацію, з’ясовуючи, наскільки учні зрозуміли даний матеріал, робить висновки, на що треба в подальшому звернути увагу. Після цього учитель підбиває підсумки обговорення. Ці прийоми, взяті з традиційних методів навчання (які, до речі, теж не можна відкидати), сприяють не лише автоматичному засвоєнню нових знань, а й вимагають постійної уваги та пошуку відповідей на запитання. Тому цей прийом повинен бути невід’ємним атрибутом в арсеналі вчителя.

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.Обов'язкові поля позначені *

*