Організація роботи учнів з історичною картою

Одним із видів наочних засобів навчання є графічна, чи умовно-графічна, наочність. До групи умовно‑графічних засобів входять історичні карти, схеми, локальні схематичні плани, графіки, діаграми, крейдові малюнки та аплікації. У цьому переліку одне з найважливіших місць посідає історична карта, адже кожен погодиться із твердженням, що історія відбувається удвох категоріальних площинах — просторі й часі. І якщо хронології на уроках історії приділяється значна увага, то простір часто залишається поза увагою. І справа не в тому, що іноді просто не вистачає часу на роботу з картою. Скоріш за все проблема полягає в тому підході,   який використовується при роботі з картою. Якщо переглянути завдання, які пропонуються учням для виконання на контурних картах, то великої зацікавленості до цього учень, як правило, не виявляє. Учням пропонується зафарбувати або обвести територію, підписати різними кольорами, позначити стрілками, підписати назви і місця певних історичних подій. На виконання таких завдань учень витрачає доволі багато часу(від 30 хв. до 1,5 год.). Такі завдання зазвичай сприяють орієнтації учнів в історичному просторі, але ціна, яку сплачує дитина за це, видається занадто високою. Окрім елементарних умінь і втомленості, що виникають внаслідок механічної роботи, учні, як правило, більше нічого не отримують.

Насправді ж, історична карта — це повноцінне джерело історичної інформації, і правильна організація роботи учнів з нею дозволяє досягти важливих при викладанні історії цілей. Вона поєднує часові  і просторові параметри події, вказує на статистичні складові історичного процесу, пов’язує образи та уявлення, які виникають в результаті роботи з навчальним текстом, з просторовим сприйняттям певної історичної реальності. Часом причинно‑наслідкові зв’язки стають зрозумілішими, варто лише поглянути на історичну карту. Історична карта — це джерело інформації, що не тільки передає статистичні дані, але є досить важливим при вивченні історії учнями, наочно відображає текстовий матеріал візуальними засобами. Під час роботи з історичною картою потрібно ставити завдання не стільки розвивати елементарні вміння учнів орієнтуватися в історичному просторі, а, перш за все порівнювати, аналізувати, узагальнювати історичні факти.

На теоретичному рівні фахівці, усвідомлюючи дану проблему, роблять різноманітні спроби її розв’язати.

Картографічні вміння і навички можна поділити умовно на картографічні описові та картографічні аналітичні. Якщо перші вміння мають репродуктивний характер і до них можна віднести вміння читати легенду, знаходити історико‑географічні об’єкти, то інші розраховані на уміння бачити за умовно‑площинними зображеннями історичні факти, події та явища. Як загальний підхід до вирішення проблеми розвитку просторових компетенцій учнів така концепція є прийнятною, але як конкретний підхід — не зовсім. По‑перше, залишається не зовсім зрозумілим, що ж пропонується зробити учням практично, по‑друге, через своєю узагальненість поділ просторових вмінь і навичок тільки на 2 групи — картографічні описові та картографічні аналітичні — дещо не співвідноситься з чотирирівневою шкалою оцінювання навчальних досягнень учнів. Виходячи з цього, вміння орієнтуватися на історичній карті треба віднести до елементарних просторових компетенцій учнів, а самі процесуальні вміння й навички диференціювати на 4 групи. Якщо ж співвіднети це з конкретними діями, що пропонуються виконати учням,   в цілому можна отримати доволі логічну схему організації роботи з історичною картою.

Процесуальні вміння й навички учнів при роботі з історичною картоюКонкретні дії, що пропонується виконати учням
Орієнтація в історичному просторіЗнайдіть Покажіть Назвіть
Зчитування історичної інформаціїОпишіть. Перечисліть. Розкажіть.
Аналіз‑синтез просторово‑історичних об’єктів та зв’язківВстановіть. Порівняйте.
Розуміння — осмислення ролі та значення географічного фактора в розвитку історичного процесуПоясніть. Встановіть закономірність

Якщо ми дійшли розуміння необхідності організації на уроках історії лабораторно‑практичних робіт з історичними джерелами, то, розглядаючи історичну карту як джерело історичних знань учнів, слід усвідомлювати, що необхідна організація і проведення практичних робіт учнів з історичними картами. Для цього підготовку учнів треба розпочинати уже з 5‑го класу, формуючи в них елементарні вміння зчитувати  історичну  інформацію  спочатку з картосхеми, а в 6‑му — використовувати історичну карту як повноцінне джерело наших уявлень про історичний процес. У 7‑му класі учні за рівнем свого розвитку підготовлені до проведення простих, але доволі ефективних практичних робіт, побудованих як урок застосування навичок та умінь за типологією уроків та як самостійна робота учнів за формою організації навчально‑пізнавальної діяльності учнів. Слід зауважити, що проведення практичних робіт є найбільш доцільним в основній школі, де саме формуються практичні навички та вміння. Хоч це не означає, що такі роботи не слід проводити в старших класах. Проте вони повинні мати більш теоретичний характер.

Методична структура уроку застосування навичок та умінь загальновідома, вона включає:

  1. корекцію опорних знань, умінь, навичок;
  2. мотивацію навчальної діяльності учнів, загальний інструктаж;
  3. усвідомлення змісту й послідовності використання практичних дій;
  4. самостійне виконання учнем завдань під контролем вчителя;
  5. підбиття підсумків роботи учнів.

Практична робота з історичною картою за типом і метою уроку може бути побудована також як урок узагальнення й систематизації знань. Можливі, звичайно, інші форми організації навчально‑ пізнавальної діяльності учнів на уроці. Усе залежить від конкретної мети і змісту діяльності учнів. Із власної практики зауважу, що робота з історичною картою захоплює учнів не тільки завдяки самостійному її характеру, але й завдяки присутності в такій роботі ознак пошуку та елементів дослідницького змісту.

Сформувати стійкі навички і вміння учнів працювати з історичною картою на початковому етапі допомагає алгоритм‑інструкція, яка дає змогу правильно організувати самостійну роботу учнів з історичною картою. Вона має такий зміст:

  1. знайдіть в атласі карту, необхідну для проведення практичної роботи. Скористайтеся для цього змістом атласа; перевірте за назвою карти правильність свого вибору;
  2. розпочинати роботу з історичною картою потрібно з уважного ознайомлення зі змістом умовних позначень; звертайте увагу на цифрові позначки історико‑географічних об’єктів;
  3. зверніть увагу на кольорові позначки історичних та географічних об’єктів;
  4. уважно ознайомтесь зі змістом завдання;
  5. для пошуку об’єкта розділіть умовно карту на квадрати. Переходьте зліва направо від одного умовного квадрата до іншого і згори вниз від одного ряду до іншого;
  6. звертайте увагу на цифрові показники карти;
  7. намагайтеся бачити всю карту, а не окремі об’єкти;
  8. особливу увагу звертайте на завдання, які вимагають порівняти чи описати історико‑просторові об’єкти;
  9. на історичній карті дрібниці мають особливе значення!

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.Обов'язкові поля позначені *

*