Види проектів

Слово «проект» у європейських мовах запозичене з латини й означає «викинутий уперед», «той, що висувається», «той, що впадає в око». Потім це слово починають розуміти як ідею, за якою суб’єкт може й має право розпоряджатися власними думками. Сьогодні цей термін часто й широко застосовується в різних сферах людської діяльності. Існують різні сучасні тлумачення, за якими проект — це:

• будь-яка діяльність, спрямована на визначення комплексу окремих кроків;
• задум певного нового об’єкта, матеріалізований у кресленнях, схемах, іншій документації;
• проблемні задачі високого ступеня складності, розраховані на довготривалість вирішення в процесі діяльності;
• певна форма організації великих і відносно самостійних починань;
• форма перебудови цілеспрямованої діяльності;
• досить тривала й послідовна діяльність, яка виконується людиною для досягнення реальної мети та вирішення життєвої проблеми;

• дія, яка виконується в природних умовах і містить вирішення порівняно складного завдання;
• оригінальна практико-орієнтована робота інтегрованого, міжпредметного й творчого змісту, у якій учень (учитель) вирішує конкретні навчальні, культурні, соціальні задачі дослідницького й прикладного характеру, наповнюючи роботу новим освітнім (для учителя — педагогічним) змістом і практичним смислом;
• завершена й завершальна форма творчо організованої самостійної роботи людини;

• феномен мудрості, тлумачення всього сущого, розгляд істини в її відриві від добра й краси.

С. Кримський з точки зору філософії розкриває відмінність поняття «проект» від понять «програма», «план», «модель».

Проект — програма, план, модель

У педагогічному контексті проекти розглядаються як результат навчального проектування. Науковці й фахівці-практики пропонують розгорнуту типологію навчальних проектів за різними класифікаційними ознаками:

1. За діяльністю, яка домінує в проекті (дослідницький, пошуковий, творчий, рольовий, прикладний, інформаційний, ігровий, ознайомлювально орієнтований).
2. За предметно-змістовою галуззю знань (монопроект у межах однієї галузі і міжпредметний проект).
3. За характером координації проекту (безпосередній (жорсткий, гнучкий), опосередкований (неявний, такий, що імітує учасника проекту).
4. За характером контактів (серед учасників однієї школи, класу, міста, регіону, країни, різних країн світу).
5. За кількістю учасників (індивідуальний, парний, груповий).
6. За тривалістю виконання проекту (короткостроковий, середньої тривалості, довготривалий).
7. За ступенем складності (простий (розв’язання нескладної задачі), складний або комплексний (включає два й більше субпроекти або передбачає різні типи й форми творчої діяльності).
8. За характером партнерських взаємодій між учасниками проектування (кооперативний, змагальний, конкурсний).
9. За характером цільових установок:

• втілення ідеї або плану;
• отримання естетичної насолоди;
• подолання інтелектуальних перепон;
• здобуття нових знань і досвіду.

10. За професійною спрямованістю (комунікаційний, екологічний, соціальний тощо).
11. За взаємозалежністю з іншими проектами (відокремлений, наскрізний, спіралеподібний, аналогічний).
12. За рівнем самостійності виконання:

• виконується спільно з викладачем;
• виконується разом з іншими учнями сумісно з викладачем;
• виконується разом з іншими учнями без керівництва учителя;
• виконується переважно самостійно.

13. За часом виконання:

• у навчальний час (поточний, підсумковий);
• у позанавчальний час;
• частково в навчальний і позанавчальний час.

14. За кінцевим результатом (матеріальний, особистісний).
15. За формою й методами організації (ділова гра, практична робота тощо).
16. За сутнісними характеристиками:

• створюваний (продуктивний), пов’язаний з трудовою діяльністю;
• споживчий (підготовка екскурсій, інформаційні послуги тощо);
• проект розв’язання проблеми (науково-дослідницький);
• проект-вправа (проект навчання й тренування для оволодіння певними навичками.

Незалежно від типу проекту результати роботи мають бути «відчутними», певним чином оформленими, повинні мати конкретне матеріальне вираження (відеофільм, альбом, бортжурнал «подорожей», комп’ютерна газета, альманах, веб-сторінка, серія заходів, репортаж тощо).

Продуктивна діяльність дає можливість учням доторкнутися до реального дорослого життя. На думку Н. Абашиної, це й є «кульмінацією будь-якого проекту, логічним завершенням якого є презентація та об’єктивна оцінка проведеної роботи та досягнутих результатів». Презентація та захист проектів перед незалежною аудиторією, що не брала участі в акціях, є важливим, відповідальним та хвилюючим етапом, адже постає необхідність оцінювання проекту її учасниками та зіставлення оцінки з думкою спостерігачів. До того ж, здійснення ефективної презентації залежить від рівня сформованості дизайнерських, ораторських та акторських навичок. Підбиття підсумків проекту та всього процесу його реалізації є невід’ємним виховним та навчальним етапом, під час якого дуже важливо належним чином акцентувати успіхи та недоліки проведеного дослідження. Необхідно заохотити учнів до продовження участі в проектах різного типу, а також до вдосконалення особистісних характеристик та елементів роботи в команді. Дуже важливим є надання можливості учням оцінити себе та одне одного, що потребує поважного ставлення, уміння слухати й прислуховуватися, критикувати та сприймати позитивну й негативну критику від учнів і вчителів.

Презентація й захист проектів — невід’ємна й обов’язкова складова застосування методу проектів. Дидакти й учителі здебільшого пов’язують презентацію та захист проектів із заходами в межах позакласної роботи з предмета, а також з нестандартними уроками на зразок: урок-диспут; урок-драматизація; урок-сумнів; урок-екскурсія; урок-занурення; урок – творчий звіт; урок – ділова гра; урок – прес-конференція; урок конкурс; урок-змагання; урок-КВК; урок-узагальнення; урок творчості; урок-аукціон; урок-фантазія; урок-залік; урок – пошук істини; урок «парадоксів»; урок-концерт; урок-діалог; урок-конференція; урок – рольова гра; урок-семінар; урок – «Поле чудес»; інтегрований урок; урок – вікторина «Що? Де? Коли?» .