Конспекти уроків історіїКонспекти уроків всесвітньої історії 10 клас

РІЗДВЯНЕ ПЕРЕМИР’Я – УРОК ГУМАНІЗМУ В РОКИ І СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Автор: Харченко Віталій Євгенович

Навчальний заклад: Лозівська філія Харківського державного автомобільно-дорожнього коледжу

РІЗДВЯНЕ ПЕРЕМИР’Я – УРОК ГУМАНІЗМУ В РОКИ І СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Мабуть, не буде перебільшенням стверджувати, що всі нещастя ХХ століття, яке принесло людству тяжкі випробування, розпочалися саме з Першої світової війни (1914—1918 рр.) – найважливішої події століття, котра відкрила нову епоху в історії світової цивілізації. Генріх Манн назвав цю війну «матір’ю катастроф століття».[1] Вона була відображенням корінних змін, що відбулися у світі протягом попередніх століть, одним із найжахливіших наслідків процесу розвитку цивілізації, зокрема закономірним наслідком загострення суперечностей між європейськими державами, але водночас і проявом їхньої внутрішньої кризи, міжнаціональних, соціальних та інших проблем у суспільстві.

У 1914 році людство ще не мало досвіду світової війни. Громадяни воюючих сторін були впевнені, що перемога недалеко. Балканський історик профессор Дюра Гарді пояснює: «Перша світова війна, велика війна великих сил та імперій була дуже добре підготовлена тодішніми суспільними елітами. На підставі мемуарів та преси ми можемо створити дуже ясну картину настроїв: так як це буває на початку кожної війни, вірнопіддані великих держав на початку були захоплені. Вони були упевнені, що легко переможуть ворогів та що війна закінчиться через місяць або два місяці. Однак, незадовго виявилося, що це не так, та що це буде конфлікт всесвітніх масштабів».[2]

Перша світова війна почалася ще багато в чому як «класична» війна. Шкіряні каски з піками, кавалерія в розписних мундирах, знамениті французькі червоні штани і інші атрибути минулого століття були в ходу у всіх ворогуючих арміях. В цей час війна ще не придбала ті страшні риси, з якими вона увійшла в історію.

У війні, яку сучасники називали Великою, а дехто й «війною шістьох імператорів», загинуло приблизно десять мільйонів осіб, поранення отримали двадцять мільйонів. Політичним наслідком війни став розпад кількох імперій та створення нових держав. Розпалися Австро-Угорщина та Османська імперія. Німецька імперія стала Веймарською республікою. На руїнах Російської імперії – після громадянської війни – виник Союз Радянських Соціалістичних Республік. На карті Європи знову або вперше з’явилися Польща, Фінляндія, Угорщина, Чехословаччина, Литва, Естонія, Латвія та Королівство сербів, хорватів і словенців, яке згодом назвали Югославією…

Світова війна засвідчила кризовий стан цивілізації. Вона призвела до розриву економічних зв’язків між воюючими країнами: система світового ринку була дезорганізована. Затягування війни примушувало країн-учасниць приділяти першочергову увагу зміцненню власного тилу для забезпечення постачання армії, мобілізації останніх людських, матеріальних і продовольчих ресурсів. Для розширення масштабів воєнного виробництва розпочалася перебудова економіки. Було введено жорстоке державне регулювання сфери виробництва, що суперечило основам західної цивілізації; відбувалося звуження сфери ринкових відносин, обмеження громадянських прав, згортання демократії тощо. Виник дефіцит споживчих товарів, який змусив вводити регулювання цін, нормування споживання. Дефіцит робочих рук, що був викликаний призовом майже всіх дорослих чоловіків до армії, особливо великої шкоди завдав сільському господарству. В усіх воюючих країнах зменшилося виробництво продовольчих товарів, було введено карткову систему розподілу продуктів харчування. Відтак рівень життя більшості населення країн-учасниць Першої світової війни кардинально знизився. Голод у промислових центрах Німеччини, Росії та в деяких інших країнах викликав велику смертність серед цивільного населення. Разом зі значними бойовими втратами це призвело до скорочення чисельності населення Росії (на 2,3 млн. чол.), Німеччини (на понад 2 млн. чол.), Австро-Угорщини (на понад 1,4 млн. чол.) та Франції (на понад 1,5 млн. чол.), Англії (майже на 800 тис. чол.) і т.д. Масово використовувалася праця жінок і дітей; стояння в чергах, голод і холод стали долею мільйонів європейців.

Війна негативно впливала на психологічний стан не лише цивільного населення, а й вояків. Використання нових видів озброєння (танків, літаків, підводних човнів, хімічної зброї) і нетрадиційних методів ведення бойових дій, нівелювання ролі окремого воїна та таких традиційних цінностей, як честь, слава, героїзм, привели до поширення серед солдатів і офіцерів настроїв страху, депресії, зневіри й відчаю, а також обурення на адресу тих, хто відправив їх на цю війну.

Світова історія воєн наповнена тисячами сцен жорстокості і насильства.  Люди звикли сприймати війну як апогей знищення людини людиною, а вже обидві світові війни точно не мають собі рівних за рівнем жорстокості і різноманітності засобів, які людство винайшло для вбивства собі подібних.

Попри це любителі військової історії все-таки зможуть згадати і чимало випадків благородства, поваги до супротивника і лицарського поведінки ворогуючих сторін. Бувало іноді навіть таке, що рядові солдати і їх офіцери просто стихійно припиняли воювати: далася взнаки втома, спрацьовували загальні для ворогуючих сторін цінності тощо. Та й в цілому в умовах світової війни людина в окопах розуміла, що їй відведено зовсім небагато часу пожити, і вона прагнула розтягнути цей час затишшя якомога довше. Прикладом такої поведінки став один з випадків такого стихійного перемир’я у Першій світовій війні, багато хто називає його ще й Різдвяним дивом.

На початку грудня 1914 року Папа Римський Бенедикт XV призвав воюючі європейські країни перервати конфлікт хоча б на час різдвяних свят. Він сказав «гармати можуть замовкнути хоча б в ніч, коли співають ангели».[3] Військове керівництво як Антанти, так і Троїстого союзу ніяк на нього не відреагували.

Не дивлячись на те, що офіційного перемир’я не було оголошено, рідні солдат надіслали їм подарунки, де крім харчів, теплого одягу, листів, були також різдвяні подарунки, і навіть гірлянди з ялинкових гілок.

Солдат Аарон Шеппард писав додому: «Я лежав на ліжку в землянці, коли мій друг Джон потряс мене за плече і вигукнув:«Поглянь, що роблять німці!». Справді, перед їх окопами, які перебували в 50 метрах від наших, світилися якісь вогники. «Що це?», – запитав я. «Ялинки!», – відповів Джон. Незабаром з німецьких позицій пролунало могутній хоровий спів».

Потім, коли сторони обмінялися «привітаннями», з’явилися парламентарі, і незабаром англійці і німці сиділи разом, обмінюючи англійський чай на німецьку каву, англійську солонину на німецьку ковбасу.

«Ми розійшлися з обіцянками провести ще одну зустріч завтра, і навіть зайшли розмови про футбольний матч» – писав А. Шеппард.[3]

І таке стало проходити по всій лінії фронту. Солдати з обох сторін виходили з окопів без зброї на нейтральну полосу. Спочатку сторони забирали і хоронили своїх загиблих товаришів, почали домовлятися про припинення вогню до Нового року. А вже потім справа дійшла до обміну подарунків. Солдати обмінювалися головними уборами, предметами побуту, взуттям, харчами, алкоголем, цигарками, навіть ґудзиками. Показували один одному фотографії рідних. Шотландці грали на волинках, німці – на баянах і гітарах, всі танцювали як вміли.

Довіра, яка виникла між солдатами, досягла такого рівня, що німці, які в мирний час працювали перукарями, стригли і голили англійців. Ненависть проходила, поступаючись дружелюбності. Почав спілкуватися «ганси» і «томмі» зрозуміли, що їхні противники зовсім не пекельні створіння, а такі ж бідолахи, як і вони самі.

Ну і найцікавіше – футбольний матч.

Вперше розмови про те, що німці і британці зіграли повноцінний футбольний матч, виникли після публікації в 1915 році в газеті Manchester Guardian листа безіменного британського солдата. Він писав: «Наш офіцер наткнувся на баварця, який курив цигарку, – писалося в листі. – Він зустрівся з німцем на нейтральній території. Потім кілька чоловіків вийшли із окопів, і виникло щось схоже на мир. Люди із ворожих армій стали спілкуватися один з одним. Був навіть футбольний матч – грали консервною бляшанкою з-під яловичини».[4]

Очевидно, що мова йде про гіпотетичний матч, в якому замість м’яча грали бляшанкою. Не вказано, чи приймав участь в грі хоча б один німець. До того ж в листі не сказано про проведення організованого матчу за всіма правилами.

З тих пір подібні листи стали з’являтися нерідко, але в них було занадто мало конкретики – не уточнювалася, де грали, хто брав участь.  Кілька разів згадувався рахунок – 3: 2 на користь німців.

Більшість істориків вважає, що легенда про різдвяному матчі – просто казка, красивий символ. «Я можу зрозуміти, чому цей символ з’явився, – пояснює Кріс Бейкер, автор книги про Різдвяне перемир’я. – Це позитивна, не фільтрована точка зору. Але реальність була зовсім іншою». Вчений важко собі уявляє, як можна було грати цілий матч на скам’янілій від заморозків землі, до того ж сильно пошкодженої від вибухів.[4]

Бейкер зазначив, що найбільш ймовірним місцем проведення різдвяного матчу може бути село Месен, розташоване на кордоні між Францією і Бельгією, де в той час перебували британський перший батальйон з Норфолка і 16-й баварський резервний піхотний полк. «Є одне-два місця на лінії Західного фронту, де солдати дійсно могли зіграти в футбол, про це згадується в їхніх листах. Причому про футбол вони говорять побіжно, – підкреслює Бейкер. – Існує два листи британських солдат, які повідомляють нам про футбольний матч в Месені, але свідоцтва іншої сторони, німецької, про його проведення в тому селі відсутні. Якби ми мали хоча б один лист німецького солдата, можна було б всерйоз говорити про те, що такий матч відбувся».[4]

Британський військовий історик, автор ряду книг Джон Льюїс-Стемпель впевнений – ніякого футбольного матчу не було. Він вважає, що у Різдвяного перемир’я є багато міфів, а історія про матч – чи не головний з них. «Нічийна земля ніяк не підходила для гри в футбол», – упевнений фахівець. Він вважає, що навряд чи дві групи солдатів могли зіграти матч на відкритій території, коли в будь-який момент кожного з них міг застрелити снайпер – такі випадки були нерідкими в ті дні. Льюїс-Стемпель наводить як приклад історію, яку розповів сержант Блеквуд Джонс. Соратник сержанта проявив акт дружелюбності, коли поділився з німцями тютюном і джемом. Повертаючись до себе в траншею, він був убитий пострілом в спину.[4]

Натомість військовий історик Тефф Гіллінгем упевнений, що різдвяний матч – зовсім не міф. У цьому його переконало датоване 1915 роком лист британського солдата, який розповідав своїм рідним, як солдати «грали в футбол між траншеями».

Раніше Гіллінгем мав в своєму розпорядженні лише лист сержанта Френка Нейдена, який служив в шостій чеширской територіальної армії. Він розповідав про футбольний матч, який був зіграний в бельгійському Вулвергемі. Потім у Гіллінгема з’явився лист полковника А. Уайєтта з формувань Норфолка, який воював разом з чеширцями. Він описує події того дня приблизно тими ж словами, що і Нейден. «Наша зустріч з німцями закінчилася футболом. Матч дійсно був, я сам в ньому брав участь», – стверджував Уайєтт.[4]

Гіллінгем зізнався, що лист остаточно переконав його. «За весь час, що я вивчав матеріали про перемир’я, мені ніколи не доводилося бачити лист полковника Уайєтта, – каже Гіллінгем. – Є чимало свідчень людей, які стверджують, що вони грали в різдвяний футбол, але виглядають ці історії неправдоподібно, є нестиковки. А тепер можна з упевненістю говорити про те, що матч був, і в ньому в тому числі грали норфолкці і чеширці. Я дуже задоволений тим, що отримав ці дані, тому що багато років шукав докази».[4]

В 2012 році на аукціоні Antiques Roadshow був виставлений лист, який знайшов Родні Баркер. Знайшов він його, перебираючи архів і особисті речі свого батька. Лист був від його дядька – сержанта 1-го батальйону гренадерського полку.[5]

Автор листа писав: «Приїхав посланець від німецьких ліній, і заявив, що якщо ми не будемо стріляти на Різдво, то і вони не будуть. Тоді кожен зможе відшукати своїх загиблих і похоронити їх. Німці дивились із своїх траншей – стрільби не було. Тоді ми вийшли із окопів і підібрали 69 наших хлопців. Потім німці. А потім ми вийшли із окопів і грали в футбол. А стрільби не було і вночі, і наступного дня». Баркер не пише про рахунок, вважається через те, що англійці начебто програли 3:2.[5]

У 2014-му вийшла книга журналіста Пера Терманіуса: «Різдвяний матч. Футбол на нічийній землі». Її автор провів багато часу в архівах і зібрав нові дані про матч.

Він стверджує, що гра, найімовірніше, відбулася неподалік від Фрелінг’єна, на півночі Франції. Там була ділянка землі, що не постраждала від вибухів бомб. Матч, за його версією, був зіграний одним з шкіряних м’ячів, які поставляла на фронт редакція газети Daily Mirror. «Такий м’яч був для солдатів талісманом. Вважалося, що солдат, у якого він є, пройде всю війну. Він приносив удачу», – пише Терманіус в своїй книзі.[4]

Журналіст спирається на спогади командувача взводу третього німецького батальйону Йоханеса Німанна, який в 1960-і роки розкрив деякі деталі матчу за участю солдатів 133-го королівського саксонського полку і представників шотландських військ.

«Несподівано шотландські солдати вийшли до нас з м’ячем, – повідомив Німанн. – Вони підкидали його, регочучи, а потім почався футбольний матч. Шотландці відзначили кордону воріт своїми дивними касками, ми зробили те ж саме. Матч проходив за всіма правилами, на жорсткому, замороженому полі, грали близько години і без судді. У якийсь момент наші солдати побачили, що у шотландців під спідницями не було трусів. Перед нашими поглядами постали їх голі дупи! Це збентежило нас, спочатку ми навіть не вірили своїм очам. А закінчився матч з рахунком 3: 2 на користь фріців – тобто в нашу!».[4]

А з англійської сторони лейтенант Королівської польової артилерії Альберт Уінн стверджував, що в іншому матчі проти прусаків і ганноверців вдало виступили шотландці із полку ланкширських фузилерів, захистивши честь Британії з рахунком 4:1.[6]

Терманіус вважає, що у різдвяному матчі могли зіграти два професіонала, які в той час якраз воювали біля Фрелинг’єна. Одним з них був сержант Джеймс Койл, вінгер шотландської команди «Альбіон Роверс». «В архівах Джиммі згадується як єдиний солдат-футболіст, який був членом батальйону, який грав проти німців на Різдво», – пише Терманиус. Джеймс Койл пройшов всю війну і отримав медаль. Ще одним досвідченим футболістом, який міг зіграти в різдвяному матчі, був німець Альберт Шмідт, правий інсайд команди «Шедевітц» з невеликого села на сході Німеччини. Він був убитий 20 серпня 1916 року.

«Джіммі і Альберт там були, – пише Терманіус. – До Різдва вони звикли жити в брудних траншеях з вошами і щурами, в місцях, повних трупного смороду. Кожен день вони могли загинути або втратити друга. Але протягом години або близько того, під час Різдва, ці форварди забули про війну. В цей крихітний проміжок мирного часу у них з’явилися зовсім інші турботи: віддати точний пас або, ще краще, пробити по воротах».[4]

На сьогоднішній день є відомості про те, що в Різдвяне перемир’я солдати зіграли принаймні кілька серйозних матчів на рахунок. Згідно з матеріалами розслідування Гіллінгема і Терманіуса, було мінімум два різдвяних матчів, зіграних на різних ділянках Західного фронту (один в бельгійському Вулвергемі, інший у французькому Фрелінг’єні).

При цьому з’являються нові листи учасників війни, які виявляють у своїх запорошених скринях їх родичі. Які з них справжні, а які фальшивки, сказати складно.

До речі різдвяний футбол був не останнім футболом на фронтах І світової війни.

Цікавий випадок відбувся біля французького селища Лос-ан-Гоєль. Битва за село розпочалась в 5:50, коли англійці вперше використали газ. Незважаючи на зміну вітру, британці продовжили атаку.

Піч час атаки британський солдат Френк Едвардс дістав футбольний м’яч, і буцнув його на товариша і побіг вперед. Так, пасуючи один одному, вони атакували німецькі сили. Френк хотів доставити м’яч до позицій противника. Письменник Патрік МакГілл, один з перживших ту атаку, розповідав, що футбольна атака мала важливу психологічну роль – вона допомагала солдатам йти в наступ і не кидати гвинтівки, коли товариші гинули прямо на очах. Едвардс хотів заохотити бійців, показуючи що йому не страшно, а ще мав надію, що вид англійців з м’ячем викличе паніку серед німців.

Через два тижні боїв селище перетворилося на руїни. Противники понесли великі втрати. Едвардс же залишився одним з небагатьох, хто вижив в цій бійні, але так ніколи й не відновився від поранення і стегно.

Спущений м’яч знайшли після бою на колючому дроті перед німецькими окопами.[7]

Не менш цікавий випадок відбувся в боях на річці Сомма. 1 липня 1916 року капітан Уілфрід Невілл із полку Східного Суррея вирішив заохотити своїх солдат футбольним матчем. Завершився матч трагічно: дістаючи м’яч, який застряв на стороні противника, Невілл був вбитий. М’яч все ж врятувати вдалось.[5]

В столітню річницю перемир’я футбольні зірки минулого і сьогодення знялися в відеоролику на замовлення УЄФА. британці Р.Чарлтон, У.Руні, Г.Бейл, французи У.Льоріс, М.Платіні, Д.Дешам, німці Ф.Лам, Б.Швайнштайгер, П.Брайтнер з’явилися в кадрі на кілька секунд щоб вимовити слова: «Різдву, святу любові, вдалося зробити смертельних ворогів друзями», «Чесне слово, важко повірити, що ми воюємо», « Як незвичайно, як чудово це було! І як дивно!» – ці короткі фрази дозволяють відчути, що відчували солдати, коли після декількох місяців кошмару згадали, що таке мирний день.[9]

М. Платіні на правах президента УЄФА взяв участь і у відкритті меморіалу в пам’ять про перемир’я 1914 року. Скульптура, створена одним з лондонських агентств, відрізняється простотою: дві тріщини ведуть від окопів британських і німецьких солдатів до постаменту, на якому стоїть футбольний м’яч. І нічого не потрібно пояснювати.

В 1999 році біля Іпра в Бельгії був встановлений хрест на згадку про Різдвяне перемир’я.

Ще один пам’ятник був встановлений в 2014 р. в Національному меморіальному дендрарії Великобританії. Його ескіз обирало спеціальне журі. Вище за все воно оцінило роботу 10-річного Спенсера Тернера з Ньюкасла під назвою «Футбол пам’ятає», а всього на конкурс надійшло понад тридцять тисяч заявок від різних шкіл![9]

За фінансової підтримки Футбольної асоціації Великобританії в Ліверпулі також був встановлений пам’ятник подіям перемир’я 1914 р. Його назва – «Тепер ми заодно»Автором цього пам’ятника став Енді Едвардс.[10]

Історія неймовірного різдвяного матчу дійшла до нас завдяки багатьом листам і щоденникам солдат і обросла великою кількістю легенд. Але кажуть, що навіть якщо різдвяного матчу і не було – його варто було вигадати. Адже навіть в самих найскладніших і важких умовах війни в людині завжди знайдеться місце для доброти і примирення з собі подібними. Саме тому і в наші дні Різдвяне перемир’я 1914 року залишається яскравим антивоєнним символом.

Список використаної літератури

  1. С.Віднянський Велика війна як прояв кризи європейської цивілізації. До 90-річчя початку Першої світової війни//https://dt.ua/SOCIETY/velika_viyna_yak_ proyav_krizi_evropeyskoyi_tsivilizatsiyi_do_90-richchya_pochatku_ pershoyi_ svitovoyi. html
  2.  М.Рамач Перша світова війна. Все почалося з убивства на Балканах сто років тому// https://www.radiosvoboda.org/a/25435424.html
  3.  Рождественское перемирие 1914 года. Как враги отметили Рождество вместе//http://afmedia.ru/udivitelnoe/rozhdestvenskoe-peremirie-1914-goda-kak-vragi-otmetili-rozhdestvo-vmeste
  4. Рождественское перемирие: как футбол прервал Первую мировую войну// https://sportrbc.ru/news/57569f589a79476449f5e7d7?ruid=uUjlA15gfFRsWqjKAwRTAg==
  5. Е.Белозеров Футбольное Рождество 1914-го http://www.footclub.com.ua/ news/Turniry/Drugie/2092722801/Futbolnoe-Rojdestvo-1914-go
  6.  Н.Поликарпов Война и мяч: история необычного матча между солдатами враждующих армий// https://www.maximonline.ru/longreads/get-smart/_article/war-and-ball/
  7.  Д.Исаева Британский солдат сыграл в футбол под пулями. Отвага помогла ему победить смерть// https://www.eurosport.ru/football/premier-league/2018-2019/story_ sto7159337.shtml
  8. Эдвардс Фрэнк//https://ru.wikipedia.org/wiki/Эдвардс,_Фрэнк
  9. В память о перемирии// https://ru.uefa.com/insideuefa/news/newsid =2194990.html
  10. Памятник, посвященный спонтанному перемирию британской и немецкой армии в день Рождества 1914-го года в Ливерпуле.// https://funsstory.ru/story/37319/
Завантажити: РІЗДВЯНЕ ПЕРЕМИР’Я – УРОК ГУМАНІЗМУ В РОКИ І СВІТОВОЇ ВІЙНИ + Сертифікат (Розмір: 4.7 MB, Завантажень: 79)

Залишити відповідь

Back to top button