Перші землероби та скотарі України
На території України археологічні культури мідно-кам’яного віку з’явилися в IV тис. до н. е. Вони дуже відрізнялися за способом життя: у лісостеповій смузі жили осілі землероби, а у степовій-кочові скотарі. Саме в період енеоліту скотарство відокремилося від землеробства.
Найвідомішою землеробською культурою, поселення якої розташовувалися на території України, є трипільська археологічна культура. Одночасно з існуванням трипільської культури у степовій частині України була поширена середньостогівська археологічна культура. Основ ним заняттям племен цієї культури було скотарство.
Трипільська культура
Трипільська культура – археологічна культура доби мідно-кам’яного віку та початку бронзового віку (бл. 5400 — 2750 до н. е.), пам’ятки якої відомі на території Молдови, Румунії та України.
На території України пам’ятки Трипільської культури відомі в 19-ти областях. Територія поширення: від Прикарпаття на заході до долини Дніпра на сході, у межах лісостепової смуги.
Трипільська культура виділена Вікентієм Хвойкою. Отримала назву від пам’ятки, розташованої поблизу с. Трипілля.
Хвойка Вікентій В’ячеславович (9 [21] лютого 1850, Семин, Королівство Богемія, Австрійська імперія — 20 жовтня [2 листопада] 1914, Київ, Київська губернія, Російська імперія) — український археолог, педагог. Досліджував Трипільську, Черняхівську та Зарубинецьку культури.
Серед поселень виділяють протоміста — населені пункти площею 100—340 га (Трипілля, Веселий Кут, Майданецьке, Доброводи, Тальянки та ін.).
Для виготовлення знарядь праці, зброї використовували кремінь, камінь, кістку або ріг. Трипільці видобували мідь, знайдено велику кількість мідних виробів: прикрас, знарядь праці та зброї. Гончарство (із використанням двоярусних горнів), видобуток та обробка кременю перетворилися на ремесло. Для виготовлення тканин використовували вертикальний ткацький верстат. Орнаментація посуду та пластики являла собою розвинену знакову систему (що може розглядатися як різновид піктографічної писемності), призначену для спілкування з “вищими силами” та збереження й обміну інформацією, насамперед з ритуальною метою.
В останній чверті IV тис. до н. е. спостерігається поступове скорочення кількості поселень трипільців. У III тис. до н. е. колись велика культурна спільнота занепала, а замість неї утворилося багато дрібніших культур.
Середньостогівська культура
Попри високий рівень розвитку відтворювального господарства у трипільців, трипільська культура не була його єдиним осередком на землях України.
Одночасно із трипільцями у степовій смузі мешкала середньостогівська людність. Із огляду на інші, ніж на територіях трипільців, природні умови господарство середньостогівців суттєво відрізнялося від трипільського.
Середньостогівська культура існувала від середини IV-го до середини III-го тис. до н. е. на територіях степової Наддніпрянщини, Приазов’я, у басейні Сіверського Донця та в Нижньому Подонні. Назва походить від урочища Середній Стіг (тепер у межах міста Запоріжжя), де було знайдено пам’ятки тієї культури.
Позаяк умови степу більш придатні для скотарства, саме воно становило основу господарства середньостогівців.
Проте знали мешканці степу й рільництво. Земля потребувала осілого життя, а худоба в пошуках нових пасовиськ змушувала переходити з місця на місце. До якоїсь міри подолати цю суперечність давало змогу відгінне скотарство, що його опанували середньостогівці.
Дорослі члени громади середньостогівців робили коло землі, а молодь і старші люди відходили на літній сезон разом із худобою на пасовиська вниз уздовж Дніпра. Восени з отарами худоби вони поверталися в поселення.
| Культура | Хронологічні межі | Території поширення | Основне заняття | Досягнення | Найвідоміші поселення | Походження назви |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Трипільська культура | Кінець V – середина II тис. до н. е. | Центральна, Південна та Східна Україна | Землеробство, скотарство, гончарство, будівництво | Вирощування майже всіх садово-городніх культур, розводження рогатої худоби, кіз, овець, свиней | Трипілля, поблизу с. Тальянки | Назва походить від назви села Трипілля на території України |
| Середньостогівська культура | Середина IV – середина III тис. до н. е. | Степове Придніпров’я, Приазов’я, басейн Сіверського Дінця та Нижнього Подонні | Скотарство, землеробство | Приручення коня, пристосування його для верхової їзди, розводження рогатої худоби, кіз, овець, свиней | Середній Стіг, Деріївка | Назва походить від поселення в урочищі Середній Стіг на околиці Запоріжжя |
Трипільська археологічна культура – культура, яка існувала на території України, Румунії та Молдови. Основою господарства трипільців було землеробство та скотарство.
Середньостогівська археологічна культура – культура середини IV – середини III тис. до н.е., яка розвивалася на території степового Придніпров’я, Приазов’я, басейну Сіверського Дінця та Нижнього Подонні. Характеризується розвитком скотарства та прирученням коней. Сусідувала з трипільською культурою.