8 травня — День пам’яті та перемоги: як Україна вшановує жертв нацизму та чинить спротив рашизму

Більше десяти років тому Україна офіційно приєдналася до загальноєвропейської традиції вшанування перемоги над нацизмом. На відміну від радянської моделі «святкування перемоги», яка прославляла військову міць і замовчувала жертви, українське суспільство обрало інший шлях – шанування пам’яті. 8 травня у нашій державі сприймається як День пам’яті та перемоги над нацизмом – час для глибокого осмислення трагедії Другої світової війни, пошани до героїв, які боролися проти нацистського режиму, і вшанування мільйонів жертв найкривавішого конфлікту в історії людства.

Україна стала ареною воєнних дій ще з першого дня війни – 1 вересня 1939 року, коли нацистська Німеччина напала на Польщу. Вже тоді німецька авіація завдала ударів по Львову та іншим містам західної України. А з 22 червня 1941 року, після вторгнення Третього Рейху на територію СРСР, вся Україна опинилася в епіцентрі бойових дій. За роки війни з України було мобілізовано близько 7 мільйонів людей до лав Червоної армії. Половина з них загинула, інша половина отримала інвалідність.

Світова війна, яка тривала з 1939 до 1945 року, стала результатом змови двох тоталітарних режимів – нацистського у Німеччині та комуністичного в Радянському Союзі. Їхній пакт Молотова-Ріббентропа не тільки запустив механізм воєнної агресії, а й призвів до поділу Європи. На території України обидва режими вчинили численні злочини проти людяності: масові розстріли, депортації, геноцид, примусову працю та репресії. Найбільших страждань зазнали українці, євреї, кримські татари та інші народи, які проживали на українських землях.

На початку війни українці не мали власної держави і були розділені між кількома країнами. Це дало змогу як нацистам, так і комуністам, зневажаючи людське життя, маніпулювати прагненням українського народу до незалежності, використовуючи українське питання як інструмент у власних геополітичних цілях. Українська територія сприймалась винятково як ресурс – людський, сировинний і стратегічний.

Незважаючи на це, українці внесли значний внесок у перемогу над нацизмом. Вони воювали в Червоній армії, у військах країн Антигітлерівської коаліції, у підпільних рухах опору та повстанських загонах. Мільйони брали участь у бойових діях, сотні тисяч допомагали у тилу. Українська земля стала ареною запеклих боїв – від оборони Києва до битви за Дніпро, від визволення Харкова до наступу на Берлін. Українські заводи, ферми й господарства були повністю переорієнтовані на забезпечення фронту.

Втім, вигнання нацистських загарбників не принесло Україні очікуваної свободи. Замість визволення прийшов новий виток комуністичного терору. Сотні тисяч українців опинилися в «м’ясних штурмах», були репресовані чи депортовані. Особливої жорстокості набули дії радянського режиму проти кримських татар, яких масово виселили з батьківщини, а також проти Української автокефальної православної та греко-католицької церков. Західна Україна зазнала насильницької радянізації, масових арештів, знищення інтелігенції.

Внаслідок Другої світової війни Україна втратила понад 8 мільйонів своїх громадян – українців та представників інших народів. У глобальному масштабі жертвами війни стали від 50 до 85 мільйонів осіб. Перемога над нацизмом була можлива завдяки зусиллям десятків країн, мобілізації народів, консолідації економічних, соціальних і політичних ресурсів. Її підсумком стало створення Організації Об’єднаних Націй, одним зі співзасновників якої стала Україна – як визнання її внеску у спільну боротьбу.

Жодна нація не має права монополізувати перемогу у Другій світовій. Це була колективна перемога людства над злом. Спроби використати образ «переможця нацизму» для виправдання нових форм агресії є глибоко аморальними. Пам’ять про Другу світову війну має не перетворюватися на культ перемоги, а бути джерелом уроків – як цінувати мир, як протистояти агресору і як формувати сміливу, відповідальну націю.

Сьогодні Україна знову опинилася в центрі боротьби за свободу. Агресія Російської Федерації, яка перетворила перемогу над нацизмом на ідеологічну зброю, стала новим викликом для світу. Сучасний рашизм – це новітня тоталітарна ідеологія, що несе загрозу не лише Україні, а всій системі міжнародної безпеки. Росія, привласнюючи статус «головного переможця», прикриває цим свої воєнні злочини, виправдовує імперіалізм і руйнує основи міжнародного права.

Українці сьогодні стоять на захисті не лише власної землі, а й європейських цінностей. Їхня боротьба – це шанс на нову, більш справедливу світову систему безпеки, в якій агресор не зможе діяти безкарно. Для цього потрібна перемога України, відновлення її територіальної цілісності та гарантії того, що російський імперіалізм більше ніколи не зможе повторити подібні злочини.

Історія вчить: слабкість і байдужість міжнародної спільноти лише надихають агресорів. Саме тому сьогодні надзвичайно важливо не повторити помилок минулого. Лише спільна рішучість, чіткі безпекові рішення та солідарність із тими, хто чинить спротив, здатні зупинити нові форми тоталітаризму.

Україна пам’ятає. Україна бореться. Україна переможе.