29 квітня 1918 року Павло Скоропадський став Гетьманом України
«Я все більше переконувався, коли я не здійсню перевороту тепер, у мене завжди залишатиметься відчуття, що я є людиною, яка задля свого власного спокою втратила можливість врятувати країну, що я боягуз і безвольна людина, – писав Павло Скоропадський. – Я не сумнівався у користі перевороту, навіть якби новий уряд не зміг довго протриматись».
Навесні 1918-го Центральна Рада втрачала свій авторитет. Через відсутність боєздатних збройних сил, які не могли ефективно протидіяти більшовикам, невирішеність соціально-економічних проблем, суперечки всередині фракцій і особисті протиріччя між лідерами Центральної Ради. Німецьких союзників також не влаштовувала тодішня українська влада з огляду на неспроможність забезпечення виконання договірних умов щодо поставок хліба й сировини.
Як згадував Євген Коновалець: «Швидко ми були примушені ставитись критичніше до діяльності діячів Центральної Ради, бо бачили що їхня політика вводить у краю, замість ладу, щораз більшу анархію, яка не тільки виключає організацію війська, але веде державу до неминучої руїни».
Відтак за сприяння німецьких військ відбувся державний переворот, внаслідок якого до влади прийшов Павло Скоропадський.
Уродженець відомої шляхетської родини, генерал-лейтенант російської армії і колишній флігель-ад’ютант останнього російського царя Миколи II. У 1917-му Скоропадський командував 34-м російським корпусом на Південно-Західному фронті, який було українізовано. Оборона Правобережної України від наступу збільшовичених російських частин наприкінці 1917-го стала можливою саме завдяки військовим формуванням, підпорядкованим Павлу Скоропадському.
29 квітня у Києві розпочав роботу Всеукраїнський з’їзд хліборобів. На якому було понад 7 тисяч делегатів із восьми українських губерній. Попередньо планувалося, що першого дня з’їзд обмежиться підготовкою учасників до сприйняття ідеї про необхідність «сильної руки» для наведення ладу в країні. Однак, після однієї з промов було запропоновано оголосити Павла Скоропадського гетьманом.
Учасники з’їзду вирушили на Софійський майдан, де провели урочистий молебень, архієпископ Никодим у Софійському соборі миропомазав гетьмана.
Пізно ввечері прихильники гетьмана стали займати урядові і стратегічні об’єкти, заволодівши Державним банком, військовим міністерством і міністерством внутрішніх справ. Переворот пройшов майже без опору, загинули кілька осіб.
Були обнародувані «Грамота до всього українського народу» та закон «Про тимчасовий державний устрій України», в яких Павло Скоропадський оголошував Центральну Раду розпущеною і проголошував створення Української держави.