Розгортання повстання. Відроджена Українська державність як спадкоємець Київської Русі

§ 12. Розгортання повстання. Відроджена Українська державність як спадкоємець Київської Русі

Після Корсунської битви Богдан Хмельницький захопив Білу Церкву, яка була крайнім містом старої козацької території. Укріпивши місто, він відпустив полки на відпочинок, а сам переїхав до Чигирина готувати нову воєнну кампанію, яка була невідворотною.

За 6 днів до Корсунської битви помер польський король Владислав, на якого розраховував Богдан Хмельницький у своїх сподіваннях встановити автономію для козацької України. До влади прийшли магнати, які були готові згубити державу, але не втратити своїх приватних маєтностей в Україні.

Улітку 1648 р. на Поділля вдерлася польська армія під командуванням магната Яреми Вишневецького, до якої приєдналися численні шляхетські загони. Армія поляків вчиняла люті тортури цивільному українському населенню, помщаючись за одержані поразки.

Ці події дедалі більше втягували українців і поляків у вирву жорстокості й взаємного насильства. Польська влада часто використовувала єврейських багатіїв для утримання свого впливу над Україною, для релігійного приниження православних, а також шпигунства. Від нерозбірливої помсти повстанців часто потерпали й невинні євреї.

У липні в напружених боях під с. Махнівкою (нині Козятинський р-н Вінниччини), м. Старокостянтиновом (нині Хмельниччина) та м. Липовцем (нині Вінниччина) козацькі полки (Білоцерківський, Уманський, Вінницький та Корсунський) під проводом черкаського полковника Максима Кривоноса змусили поляків відступати до фортець.

Одну з таких фортець – м. Бар (нині Вінниччина) – козаки Кривоноса з ходу взяли штурмом. Падіння Бара справило гнітюче враження на Польщу, оскільки до того фортеця вважалася неприступною.

Для придушення повстання Польща сформувала велетенську армію загальною чисельністю до 100 тисяч вояків. Серед них був 8-тисячний загін німецьких найманців, а також понад 90 гармат.

Для керівництва військом обрали трьох полководців (регіментарів) – князя Домініка Заславського, коронного підчашого Миколу Остророга та коронного хорунжого Олександра Конецпольського. Богдан Хмельницький досить зневажливо поставився до такого вибору польського командування, назвавши трьох регіментарів «периною, латиною і дитиною». Шляхта збиралася на війну, мов на банкет, спорудивши велетенську кількість возів із майном невійськового характеру (посудом, килимами для банкетів, грошима для виплат жовнірам тощо).

На цей час українська армія вже сягала 100 тисяч вояків, з яких козаки становили близько третини, а решта були непідготовлені повстанці.

Війська зустрілися під Пилявцями (нині с. Пиляви Старосинявського р-ну Хмельниччини). Битва розпочалася запеклими сутичками за греблю через р. Ікву. Поляки захопили в полон одного з козаків, який перед смертю під тортурами навмисно значно перевищив сили Хмельницького та повідомив катам, що на допомогу козакам іде сам кримський хан з усією ордою, хоча насправді козакам прийшов на допомогу невеликий загін буджацьких татар. Усе це посилило нервовість і невпевненість польського командування. Не витримавши нового натиску, польські війська в ніч на 14 вересня почали відступ, який незабаром переріс у безладну панічну втечу. Навздогін полякам ударив загін Максима Кривоноса. Як результат, козаки захопили великий полон, а також увесь обоз і артилерію. Козакам дісталася навіть булава польського гетьмана Заславського. Польська армія, яка до того була грозою Європи, виявила себе не найкращим чином, позбавлена єдиного і компетентного керівництва та деморалізована попередніми поразками. Після перемоги козацького війська під Пилявцями польську шляхту в Україні глузливо називали «пилявчиками».

Блискуча перемога української армії в Пилявецькій битві мала вирішальне воєнно-політичне значення. За її наслідками було цілком звільнено від поляків Волинь і Поділля, створено ґрунт для визволення Галичини.

У жовтні 1648 р. українська армія взяла в облогу Львів. Козацькі полки під проводом Максима Кривоноса в результаті запеклого штурму взяли Високий замок, що височів наді Львовом. Однак Хмельницький вирішив не брати штурмом самого міста, побоюючись розорення Львова союзниками – татарами. Львів у XVII ст. був найбільшим містом України, перевищуючи за кількістю населення Київ, з численним українським населенням та першочерговим значенням для торгівлі України з Європою. Тому Хмельницький вирішив обмежитися стягненням контрибуції.

Козацькі загони дійшли до міста Замостя (нині у Польщі) на тодішньому польсько-українському етнічному прикордонні. Також козаки увійшли в Білорусь, де їх радісно вітало місцеве православне населення, включно з шляхтою. Хмельницький оточив Замостя, оскільки там зібралися залишки польських військ Я. Вишневецького. Але після обрання нового польського короля Яна II Казимира українське військо, зібравши із Замостя грошову контрибуцію, повернулося на Наддніпрянщину й увійшло до Києва. Урочистий вступ до Києва – стародавньої княжої столиці – мав підтвердити історичну легітимність претензій Хмельницького на відновлення української державності.

У Києві народ вітав Богдана Хмельницького як «Мойсея, спасителя, збавителя і визволителя народу руського з неволі лядської… пресвітлого володаря княжої Русі». Невдовзі під час переговорів з польським сенатором Адамом Киселем Хмельницький сказав, що він «єдиновладний самодержець руський» і «досить має сил в Україні, Поділлі і Волині… в землі й князівстві по Львів, Холм і Галич». У тогочасних українських документах Хмельницький називався «Божою милістю Великий Государ, пан Богдан Хмельницький, Пан Гетьман всего Війська Запорізького», «зверхнійший владця і государ Отчизни нашої». Сам Богдан Хмельницький у 1655 р. називав себе «господарем усієї Руської землі».

І надалі в переговорах з Туреччиною, Швецією і Семиграддям Хмельницький вимагав визнання прав козацької держави «на всю стару Україну, або Русь (Роксолянію), де грецька віра і мова їх ще існує, аж по Віслу».

Богдан Хмельницький все ще сподівався на компроміс з урядом Речі Посполитої. Він не використав шанс взяти історичні польські столиці Варшаву й Краків та одним ударом закінчити війну. Такому швидкому закінченню війни заважали й початок зими та виснаження козацького війська, яке після численних напружених битв потребувало відпочинку.

Воєнна кампанія 1648 р. завершилася блискучою перемогою України. Від польської окупаційної влади були визволені українські етнічні землі до Західної Галичини, які належали Україні за часів Київської князівської держави. Польська армія зазнала низки катастроф.

Фактично у воєнній кампанії 1648 р. утворилася нова держава. Сучасники розглядали її як відродження державницьких традицій Київської Русі й українського народу через чотири століття після монголо-татарської навали та володарювання Литви й Польщі.

Перемога козацького війська під Пилявцями й похід до Львова й Замостя змінили політичну доктрину гетьмана. Тепер Хмельницький і його соратники почали вважати, що в козацькій Україні повинна бути держава «володаря Руського». Новостворена держава на рівних умовах мала стати суб’єктом федеративної триєдиної Речі Посполитої, до складу якої мала входити Польща, Велике князівство Литовське й гетьманська Україна.

Мовою першоджерел:

«Тут (у Погребищах) він (Ярема Вишневецький) посаджав по-катівському на палі підозрілих людей, які начебто підбивали русинів до повстання, але були то здебільшого невинні. Цими своїми мордуваннями він втратив до себе людську та й підданих своїх приязнь і запалив їхні серця гнівом до себе. Звідти він рушив до своєї маєтності Немирова і, боячись одержати й собі такого катівського гостинця, якого дізнали погребищани, став обозом на милю чи півмилі від міста. Він послав туди з драгунами Барановського, наказуючи, щоб йому прислали з Немирова провіант. Барановський прибув туди й, побачивши, що міські башти зачинені, і почувши щось проти себе від немирівських гультяїв та п’яниць, нагальне прорубав немирівський паркан і, ввійшовши з драгунами в Немирів, без жодного милосердя вчинив тамтешнім людям велику шкоду й різанину. Наступного дня роздратовані немирівці, обдуривши Вишневецького своєю покірністю й укліном, випросили в князя собі в залогу кілька сот драгунів і ввели їх до Немирова, сповістивши тим часом про це козакам, які були непоодаль. Козаки, як леви, були готові на лови (в той час вони, як схимники, ховалися по схронах довкола Немирова), зараз приспіли до міста й безборонно в’їхали у відчинені перед ними башти. Вони вирубали всю ту драгунську залогу Вишневецького і відомстили таким чином за немирівську різанину, що її вчинив Барановський. Від того погрому врятувався лише один драгун…

Двічі ледве не наклав головою сам князь, бо тільки він налетів, ще з першого разу, кіннотою на Кривоносову піхоту, що добувала була Махновицький замок, як одразу упало трупом близько тисячі польського товариства, а під самим князем забили коня. Кривоніс, побачивши цей розрух і бій, кинувся на допомогу своїй піхоті з другого боку. Він так неждано й сильно вдарив на князя, піхота теж не пошкодувала від себе вогню, що впало на тому полі півтори тисячі княжого війська, а самого князя Кривоніс ледве не спихнув списом із коня. Побачивши це, князь мусив зсадити з коня решту драгунів і боронитися від Кривоноса, відступаючи…

Князь-бо вже сам, зламавши в Махновичах у боях з Кривоносом жало свого воєнного пориву, стратив свою сміливість, яку мав до козаків…

Поляки тут (під Пилявою) належно не влаштувалися і після однієї та другої військових спроб проти Хмельницького втратили сміливість і військову вигадку. А в четвер, на свято Воздвиження чесного хреста, 14 вересня, після удару Хмельницького, майнули навтьоки. Вони тікали без пам’яті, як хто міг і куди міг, кинувши всі свої великі обози з численними пребагатими статками і скарбами, залишивши їх на користь і в нагороду Хмельницькому…

Хмельницький на пострах полякам перебрав багатьох козаків по-татарському в бурнуси й вивернуті кожухи. Тим він одурив поляків і, наповнивши їхні серця страхом, примусив цих багатирів над келишками з токайським вином тікати без пам’яті».

Літопис Самійла Величка, 1710-ті рр.

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.Обов'язкові поля позначені *

*