Походження українського народу

§ 8. Походження українського народу

Територія України є прабатьківщиною індоєвропейських народів, звідки вийшли предки народів, що заселили Європу, значну частину Азії аж до Індії, Америку та деякі інші землі. З 2 тисячоліття до н. е. на території України залишилися мешкати представники праслов’янської та індоіранської гілок індоєвропейської мовної сім’ї народів. Український історик Михайло Грушевський, а слідом за ним і вся українська наука, дійшли висновку, що український народ з’явився в часи антського союзу племен, який у ІV-VІІ ст. н. е. охоплював більшу частину території України. Грушевський стверджував, що українці як етнос утворилися завдяки взаємодії слов’ян і сарматів у межах цього союзу племен.

Контакти праслов’ян та індоіранців тривали понад три тисячі років (з 3 тисячоліття до н. е. до І тисячоліття н. е.). Ці контакти припали на найбільш ранні етапи розвитку давніх слов’ян на території України, а тому зачепили сутнісні сторони їхнього походження.

Перший письмово зафіксований етап мирного співжиття праслов’ян і північноіранських народів відбувся під час існування Великої Скіфії (VII ст. до н.е. – III ст. до н.е.). Цей зв’язок посилився за антських часів (ІV-VІІ ст. н.е.), з формуванням слов’янами і сарматами сталих союзницьких відносин. Пік слов’яно-сарматської асиміляції в середині – другій половині І тисячоліття н.е. означав утворення базового українського мегаетносу, що складався із низки слов’янських племен південно-східного ареалу слов’янства, об’єднаного спільною історією в межах Великої Скіфії та антського союзу племен. Це співжиття залишило велику кількість взаємних запозичень.

З одного боку, культурний спадок скіфських, а також сарматських часів виявився вкрай важливим для формування самобутньої культури Київської Русі. З іншого боку, саме слов’яни асимілювали, насамперед у мовному сенсі, представників північноіранських народностей – скіфів і сарматів. Мовна асиміляція скіфів і сарматів в Україні відбулася завдяки тому, що слов’яни були молодшим етносом, з меншими відмінностями між мовами окремих груп, ніж ті, що існували між мовами іранських племен. Завдяки цьому слов’яни утворили більш однорідний і, внаслідок цього, більш конкурентоздатний мовний масив. Значна частина кочових скіфів та сарматів перейшла до осілого життя, асимілювалася зі слов’янами та стала складовою творення українського етносу.

Розташування основного масиву поселень ранніх слов’ян у лісах Волині й Полісся вберегло їх від численних потрясінь, які регулярно завдавали шкоди населенню степової і лісостепової зон України. Збільшення частки слов’ян у Лісостепу та Степу на початку та в середині І тисячоліття н. е. прискорило створення спільних антських (слов’яно-сарматських) союзів племен.

Саме різке збільшення чисельності слов’ян у середині І тисячоліття н. е. та їхнє розселення на більшій частині території України склали ключову частину етнічного підґрунтя творення Русі.

В історії відомі численні приклади, коли зі змішування двох і більше етносів народжувався новий етнос. Так було у випадку французів (змішування кельтів-галлів і франків-германців при чисельному домінуванні перших, за участі в етногенезі французів латинян). Аналогічні процеси мали місце і в англійців (які постають як результат етнічної взаємодії германців (англосаксів) з кельтами (бритами), з кількісним домінуванням перших та більш пізньою участю норманів). Те ж стосується й слов’янських народів. Так, скажімо, сучасні болгари постали як результат взаємодії слов’ян і тюрків (болгар), з кількісним домінуванням слов’ян та з більш раннім етнічним підґрунтям фракійців та греків. Чехи є результатом етнічної взаємодії кількісно переважаючих слов’ян з кельтами, за незначної участі тюрків-аварів тощо.

Водночас в організації державного життя України за часів Київської Русі важливе значення відігравали нормани (варяги). Вплив варягів найбільше проявився в заснуванні правлячої династії Рюриковичів.

Етнічні привнесення в український етнос, які мали місце після завершення асиміляції слов’янами сарматів, були менш суттєвими. Взаємодія слов’ян з тюрками, що відбувалася в ХІ-ХІІ ст., обмежувалася поселенням кількох союзних тюркських родів на південних околицях Київської Русі з метою їхньої боротьби проти половців. Тюркські роди чорних клобуків, торків, берендеїв, узів та ковуїв, поселених для захисту від половців, налічували по кілька або кількадесят тисяч осіб, що є незначним у порівнянні з 3-4-мільйонним населенням України в ХІ-ХІІ ст. Деякі групи тюрків почали асимілюватися українцями ще наприкінці XII – у XIII ст., а значна кількість тюрків повернулася з України назад в Азію після монголо-татарської навали 1239-1240 рр.

У пізніші часи жодні інші етнічні групи масово не вливалися до українського етносу, хоча поодинокі випадки мали місце. У XX ст. відбувалося не стільки входження іноетнічних представників до українського етносу, скільки навпаки – від’єднання частин українського народу в результаті їхнього приєднання до інших етносів.

Український етнос – це результат взаємодії слов’янської та індоіранської (скіфо-сарматської) груп населення, що відбувалася за стародавніх часів. Протягом не менше трьох тисячоліть степова зона України була місцем розселення індоіранських племен, лісова – праслов’янських. У лісостеповій зоні відбувалася найбільш інтенсивна взаємодія праслов’ян та індоіранців. Ані власне праслов’яни на території України до першої половини І тисячоліття н. е., ані скіфи й сармати не були українцями в сучасному значенні. Однак і одні, й інші були прямими предками українців.

Слов'яни-Історія в школі

Мовою першоджерел:

«Говорить іудей Ібрагим Ібн Йакуб: землі слов’ян тягнуться від Сирійського (тобто Середземного) моря до Океану на півночі. Народи із внутрішніх (північних) областей опанували їхню частину й живуть до сьогоднішнього дня між ними. Вони творять багато різних племен. У колишні часи вони були об’єднані королем, якого вони називали Маха. Він був із племені, що зветься Велінбаба, а до цього племені ставляться в них з повагою. Потім серед них почався розбрат, їхнє об’єднання розпалося; їхні племена утворили різні частини, і в кожному племені до влади прийшов свій король…

Загалом, слов’яни сміливі й войовничі, і якби вони не розкололися на безліч роз’єднаних груп, то ніякий народ на землі не встояв би перед їхнім натиском. Вони населяють ті країни, які найбільш родючі й найбільш багаті на їжу. Вони з великого ретельністю займаються землеробством і придбанням їжі й перевершують у цьому всі народи півночі. їхні товари йдуть по землі й морю в Русь і Константинополь. Більшість племен півночі говорить по-слов’янськи, тому що вони змішалися зі слов’янами, як племена Ултршкин (Уличі), Анклий(ин), печеніги, Руси і хозари. Вони носять вільний одяг, вузькі тільки манжети їхніх рукавів…

Є там дивний птах, який зелений зверху і повторює всі звуки людей і тварин, які чує. Іноді його ловлять, влаштовуючи на нього полювання. По-слов’янськи птах називається «сба» (шпак). Там є також дика курка, що називається послов’янськи «тетра» (тетеря). У неї смачне м’ясо, а її звуки з верхівки дерев чутно на фарсанг і навіть далі. Вони мають різні струнні й духові інструменти. У них є духовий інструмент, довжина якого становить більше 2 ліктів, і струнний інструмент з 8 струнами й внутрішньою стороною, яка є пласка й незігнута. їхні напої й вина є медом. Землі слов’ян дуже холодні; і холодніше за все в них тоді, коли ночі місячні й дні ясні. Тоді стає дуже холодно, і мороз стає сильним, земля – твердою як камінь, всі напої замерзають, колодязі й ключі покриваються немов гіпсом, так що вони стають, зрештою, як кам’яні. Якщо, однак, ніч темна й день похмурий, тоді крига тане, а холод слабшає. У цей час гинуть кораблі, і їхні пасажири гинуть, тому що на них вивільняються з льоду рік цих країн брили, подібні міцним горам. Іноді, однак, вдається молодому й моторному чоловікові вхопитися за таку крижину й урятуватися на ній. Лазень вони не мають. Вони роблять тільки дерев’яну будку й затикають її щілини чимсь, що росте на їхніх деревах, схожим на водорості, якими обростають кораблі і який називається в них «мух» (мох)».

Ібрагим Ібн Йакуб, «Розповідь про подорож», X ст.

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.Обов'язкові поля позначені *

*