Велика Скіфія. Початок державності на території України
Скіфи в Передній Азії: перші кроки до державотворення
Пройшовши через Кавказ, скіфи потрапили у вир боротьби провідних тогочасних імперій — Мідії та Ассирії. Передня Азія в ті часи залишалася провідним осередком культури, економіки та державного розвитку людства. Саме тут, у Межиріччі, виникли перші в історії міста-держави, вік яких сягає 8-10 тисяч років. Близько VI тисячоліття до н.е. сформувалися численні протодержавні об’єднання, які до 3000 року до н.е. перетворилися на повноцінні держави з розвиненою владною системою, армією, законодавством та фінансовою інфраструктурою.
Скіфи вступили в боротьбу з цими розвиненими державами, продемонструвавши перевагу своєї військової кінноти. Скіфське військове мистецтво полягало у використанні мобільних загонів кінноти, озброєних довгими мечами, списами та луками. Воїни мали чітко визначені ролі, що дозволяло ефективно атакувати та організовано відступати. Скіфи також впровадили оборонну тактику, використовуючи табори з возів — мобільні укріплення, які витримували натиск численніших армій ворога. Ця тактика згодом дожила до козацьких часів.
Особливо славилися скіфи як майстерні лучники. Археологічні знахідки тисяч наконечників стріл на території України свідчать про масштаб їхнього застосування. Піхота скіфів володіла короткими мечами для ближнього бою. Військо формувалося через загальну мобілізацію чоловіків, а в мирний час скіфські князі тримали при собі дружини, готові у будь-який момент виступити на заклик царя.
Участь скіфів у близькосхідних війнах
У середині VII ст. до н.е. скіфи з’явилися на історичній арені Близького Сходу. Вони стали активними учасниками затяжного конфлікту між Ассирією та коаліцією Вавилонії, Мідії, Еламу та дрібніших держав. Ці війни відзначалися надзвичайною жорстокістю, що було характерною рисою ассирійської політичної культури.
У 630-х роках до н.е. скіфи вступили в бойові дії проти Ассирії. Знаковою подією стало вторгнення скіфів у Передню Азію під керівництвом царя Мадія, сина Партатуа, який правив з 653 року до н.е. Вони розгромили військо Мідії, встановивши над нею свою зверхність.
Далі скіфи вирушили в похід на Єгипет. Однак у 625 р. до н.е. їх зупинив єгипетський фараон Псамметих І, засновник Саїської династії, який відкупився дарами.
Протягом 28 років, наприкінці VII ст. до н.е., скіфи домінували в Передній Азії, збираючи регулярну данину з підконтрольних міст і держав. У 612 р. до н.е. скіфи разом із Вавилонією та Мідією остаточно зруйнували Ассирію та її столицю Ніневію. Це стало поворотним моментом в історії всього Близького Сходу.
Втім, панування скіфів завершилося, коли мідійський цар Кіаксар заманив скіфську верхівку на бенкет, напоїв і вбив їх. Після цієї зради більшість скіфів повернулася на територію сучасної України.
Скіфія як протодержавне утворення
Після повернення в степи Північного Причорномор’я союз скіфських племен поступово трансформувався у протодержаву. Спочатку існували три окремі царства: паралатів, авхатів та катіарів із траспіями. Згодом вони об’єдналися під владою одного монарха. Царська влада передавалася спадково в межах одного роду паралатів.
Скіфський цар об’їжджав свої володіння, збираючи данину, а починаючи з V ст. до н.е., почав карбувати власну монету. У цей період скіфи навіть утримували наймане військо та флот.
Похід перського царя Дарія І на Скіфію
У 513 р. до н.е. Перська імперія, що на той час стала найпотужнішою у світі, здійснила спробу підкорити Скіфію. Перський цар Дарій І прагнув помститися скіфам за їхнє попереднє панування в Передній Азії. Його армія, за словами Геродота, налічувала близько 700 тисяч воїнів та мала 600 кораблів.
Дарій провів армію через протоку Боспор, збудувавши міст, а згодом і через Дунай. Підкоривши фракійські племена, він рушив у глиб Скіфії. Скіфи ж обрали тактику “випаленої землі”: вони уникали прямого бою, відступали, нищили колодязі, відганяли худобу, виснажуючи ворога.
Найбільш знаковим епізодом став обмін посланнями: перси вимагали капітуляції, а скіфи відповіли символами (пташка, миша, жаба і стріли), що означало — перси не уникнуть поразки.
Врешті-решт, перське військо змушене було відступити. Скіфи переслідували ворога до самого Дунаю, де намагалися переконати греків зруйнувати міст, але через зраду іонійських міст план не вдався.
Розквіт Великої Скіфії: торгівля, культура, військова могутність
Період V-IV ст. до н.е. став золотою добою Великої Скіфії. Країна активно торгувала з грецькими містами Північного Причорномор’я, поставляючи зерно, яке становило половину імпорту Афін. Розвивалися ремесла, особливо ювелірне мистецтво та виробництво зброї. Саме до цього часу належить більшість розкішних скіфських курганів із золотими прикрасами, кінською упряжжю та зброєю, створених у знаменитому «звіриному стилі».
Відомі факти встановлення контролю скіфів над грецькими містами Ніконієм (нині — селище Роксолани, Одещина) та Ольвією (біля гирла Південного Бугу, сучасна Миколаївщина). У Ніконії у 470-460-х рр. до н.е. навіть карбували монети із зображенням скіфського царя Скіла. Скіфи використовували ці міста як торговельні посередники, поступово посилюючи свій вплив у регіоні.
Висновок
Велика Скіфія залишила вагомий слід в історії як потужна держава, що брала участь у формуванні геополітичної карти Стародавнього Світу. Скіфи продемонстрували високий рівень військової організації, здатність до дипломатії та економічного розвитку. Їхній внесок у становлення державності на території України беззаперечний і є невід’ємною частиною європейської історії.
Мовою першоджерел:
«Скіфські царі відправили до Дарія посланця з дарами, надіславши йому пташку, мишу, жабу й п’ять стріл. Перси спитали посланця, що означають ці дари, проте він відповів, що йому наказано лише вручити дари і якомога швидше вертатися. За його словами, якщо перси достатньо розумні, то мають самі зрозуміти їхнє значення. Почувши це, Дарій зібрав нараду. Він вважав, що скіфи приносять йому землю і воду і відмовляються від опору. Проти цього виступив Гобрій. Він пояснив сенс дарів так: доки ви, перси, як птахи не злетите у небо, або як миші не зариєтеся в землю, або як жаби не сховаєтесь у болото, то не вернетеся назад, вражені цими стрілами…
З тих пір (з часу порятунку греками-іонянами війська Дарія І) скіфи вважають іонян, оскільки ті були вільними людьми, найбільш жалюгідними боягузами з усіх людей, а як рабів досить відданими своєму господареві і найменш схильними до втечі. Так скіфи знущалися над іонянами…
Після вторгнення Дарія в їхню країну скіфи-кочовики намірилися помститися царю. Вони відправили у Спарту послів і уклали союз із лакедемонянами (спартанцями). При цьому було вирішено, що самі скіфи зроблять спробу вторгнутися в Мідію вздовж течії ріки Фасиса, в той час як спартанці з Ефеса підуть всередину країни на з’єднання зі скіфами. Клеомен, як кажуть, коли прибули скіфи для переговорів, занадто часто спілкувався зі скіфами, спілкуючись із ними більше, ніж треба. Він навчився пити нерозбавлене вино. Від того, як думають, спартанський цар і збожеволів. З тих часів спартанці, коли хочуть випити хмільного вина, кажуть: «Наливай по-скіфськи ».
Геродот, «Історія» (431-425 рр. до н.е.).