Кам’яна доба на території України

§ 1. Кам’яна доба на території України

Кам’яна доба – найдавніший період історії людства, що починається від його зародження й закінчується запровадженням у широкий ужиток металів. За кам’яної доби для виготовлення знарядь використовувалися камінь, а також кістка, ріг і дерево. На території України кам’яна доба тривала приблизно до 3500 р. до н. е. Закінчення кам’яної доби відбувалося в різних регіонах світу в різний час. На сусідніх територіях на північ і схід від України кам’яна доба тривала значно довше: до І тисячоліття до н. е. – І тисячоліття н. е.

Основу господарства за кам’яної доби становило мисливство й збиральництво, а наприкінці кам’яної доби – і рибальство. Також лише наприкінці кам’яної доби люди почали запроваджувати початкові форми відтворювального господарства, тобто розводити худобу.

Кам’яна доба ділиться на палеоліт (з грецької – давня кам’яна доба), мезоліт (середня кам’яна доба) і неоліт (нова кам’яна доба).

Палеоліт – найдавніший період існування людського суспільства. Кінець палеоліту на території України датується приблизно 10 тисячоліттям до н. е. Палеоліт характеризувався поширенням примітивних знарядь праці з дерева, каменю й кістки, пануванням мисливства та збиральництва.

За часів палеоліту люди об’єднувалися в невеликі колективи кровних родичів, а наприкінці цього періоду починають об’єднуватися у більші колективи – племена.

На Закарпатті у стоянці Королево (Виноградівський р-н) знайдено найдавніше людське поселення всієї Центральної і Східної Європи, вік якого сягає 1,1 млн років, зі знаряддями праці первісної людини з каменю, кісток, дерева – рубилами, скреблами тощо.

У Криму в печері Кіїк-Коба (Білогорський р-н) знайдено найдавніші в Україні сліди поселення неандертальців, вік якого сягає 130-110 тисяч років. На цьому поселенні знайдені рештки велетенського та благородного оленів, коня, віслюка, сайгака тощо, а також крем’яні скребла та ножі.

Людина сучасного типу (так званий кроманьйонець, назва походить від грота Кро-Маньйон у Франції, де в XIX ст. були знайдені кістяки стародавніх людей) з’являється лише за часів пізнього палеоліту – близько 30 тисяч років тому.

Велике зледеніння північної півкулі Землі і наступ льодовика, які почалися 1 млн років тому, досягли максимального розвитку 150-100 тисяч років тому. Льодовик товщиною до кількох кілометрів, просуваючись із Скандинавії, накрив значну частину Європи. Більшість території України льодовик не зачепив, хоча в окремі періоди максимального заледеніння льодовик сягав по долині Дніпра до території нинішнього м. Кременчука. У пізньому палеоліті більша частина території України становила прильодовикову територію – нею мандрували стада північних тварин: мамонтів, північних оленів, бізонів тощо. На пізній палеоліт (18-15 тисячоліття до н. е.) припав час максимально холодного клімату. Близько 10 тисячоліття до н. е. почалося велике потепління й різкий відступ льодовика.

Пізній палеоліт (30-10 тисячоліття до н. е.) знаменується тим, що це час народження мистецтва. У самому Києві поблизу Кирилівської церкви було віднайдено стоянку первісних людей, датовану приблизно 25 тисячоліттям до н. е. Археологи знайшли на ній кістки десятків мамонтів, печерних ведмедів, левів, носорогів, а також ікла мамонтів, розписані орнаментом.

На палеолітичній стоянці поблизу села Мізин (Коропський р-н, Чернігівщина) знайдені фігурки, що зображають птахів, а також браслет з ікла мамонта, покритий першим відомим у світі складним геометричним орнаментом – меандром (тобто неперервною декоративною звивистою лінією, що формує повторюваний мотив). Ці знахідки за віком сягають 18 тисячоліття до н. е. У пізніші часи меандри були поширені в багатьох країнах світу, зокрема в стародавній Греції.

У селі Межиріч (Канівський р-н, Черкащина) виявлено майже неушкоджені залишки «будинків» мисливців з кісток і бивнів мамонтів. Ці житла датуються приблизно 13 тисячоліттям до н. е. На стоянці знайдені кістяні світильники, фігурки людей, голки тощо. Одним з найбільш визначних відкриттів стала знахідка найдавнішого комплексу музичних інструментів, серед яких декорований барабан з черепа мамонта. Люди пізньопалеолітичної доби вже мали певні вірування. їм був властивий анімізм – наділення душею сил природи, речей і тварин, а також культ предків.

Пізньопалеолітичні люди часто мандрували, інколи досить далеко від своїх земель. У 12-11 тисячолітті до н. е. припиняється полювання на мамонтів у зв’язку з їхнім вимиранням. Основною твариною для полювання стає північний олень.

У пізньому палеоліті населення на території України не перевищувало 30 тисяч осіб. Лише стільки людей могли прогодуватися на цих землях на той час.

У часи мезоліту (10-7 тисячоліття до н. е.) у зв’язку із зростанням кількості населення виникла криза мисливського господарства. У цей час стали непотрібними великі родові об’єднання, їх змінюють невеликі колективи мисливців. За мезоліту було здійснено важливий винахід – лук і стріли, почалося приручення собаки, з’явилися перші навички у виготовленні глиняного посуду. Велика кількість водойм, що утворилися після танення льодовиків, сприяла поширенню рибальства. У цей час люди освоїли плавання на колодах і плотах. Основою збиральництва став збір диких злаків. Він часто здійснювався за допомогою дерев’яного або кістяного серпа, лезо якого формували загострені крем’яні камінчики. їх археологи називають мікролітами. Такі ж камінчики масово застосовувалися й для наконечників стріл.

Неоліт на території України тривав з 7 до середини 4 тисячоліття до н. е.

За неоліту розвивалися відтворювальні форми господарства – скотарство та землеробство. Водночас мисливство та рибальство все ще залишаються основним видом господарства. На початку неоліту відбулося масове поширення кераміки, яка протягом кількох сотень років розповсюджується територією всієї України. За часів неоліту археологи фіксують в Україні чимало різних археологічних культур, названих за способом вироблення та оздоблення кераміки, способом поховань тощо. Це, зокрема, неолітична культура лінійно-стрічкової кераміки, пов’язана з веденням землеробського господарства, та культура ямково-гребінцевої кераміки переважно мисливського населення тощо.

Археологічні культури є безіменними. їх називають вчені за якоюсь ознакою матеріальної культури або місцем знахідки. Археологічні культури прямо не співвіднесені з етносами. Адже одна спільна матеріальна культура може належати кільком етносам, або навпаки – єдиний етнос у різних своїх частинах може створювати різні, несхожі форми побуту, що відображуються в різних археологічних культурах. Однак виділення археологічних культур дає значні можливості для відстеження етнічних процесів.

Унікальною пам’яткою неоліту є Кам’яна Могила – пагорб з кам’яних брил у степу (нині поблизу м. Мелітополя). Кам’яна Могила була святилищем одного або декількох навколишніх племен. У її печерах виявлено численні зображення тварин – биків, коней, оленів, різьблених і мальованих на камені.

Кам'яна могила. Загальний вигляд- Історія в школі

Кам’яна могила. Загальний вигляд

Винахід міді закінчив кам’яну добу. Різні регіони світу неодночасно дійшли до мідної доби. На території України тривалий час співіснували ті громади, які масово застосовували мідь, і ті, які ще не мали її.

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.Обов'язкові поля позначені *

*