Олександр Кониський — український письменник, педагог і автор гімну «Молитва за Україну»

Олександр Якович Кониський (1836–1900) — визначний український письменник, перекладач, педагог, видавець, лексикограф і громадський діяч. Один із засновників українського національно-культурного руху у ХІХ столітті, автор слів духовного гімну «Молитва за Україну» та першої ґрунтовної біографії Тараса Шевченка. Активно сприяв розвитку української освіти, мови, літератури та громадського життя.

Біографія

Олександр Кониський народився 6 (18) серпня 1836 року на хуторі Переходівка в Ніжинському повіті Чернігівської губернії. Походив із давнього українського шляхетського роду, який мав понад чотириста років історії. Після смерті батька родина переїхала до Ніжина, де хлопець здобув початкову освіту. Згодом навчався у Чернігівській гімназії, але через заборону української мови та незгоду з адміністрацією змушений був покинути навчальний заклад.

З 1856 року почав працювати в судових органах Полтави, де одночасно займався самоосвітою та активно читав українську літературу. Саме в цей час під впливом творчості Тараса Шевченка в Олександра Кониського формувалася українська національна свідомість.

Громадська діяльність

У Полтаві Кониський долучився до громадівського руху. Він став одним із засновників системи недільних шкіл, викладав у них історію, створював і видавав навчальні посібники українською мовою, зокрема «Українські прописи» (1862) та «Арифметика, або щотниця» (1863). Виступав за необхідність навчання рідною мовою, організував народну бібліотеку у власному домі, вів просвітницьку роботу серед різних верств населення.

У 1863 році, без слідства і суду, Кониського було заарештовано і заслано до Вологди, а потім до Тотьми. Навіть у засланні він продовжував свою роботу — створював підручники, збирав матеріали для словника. Після повернення з вигнання мешкав у Катеринославі, де поєднував адвокатську практику з громадською та літературною діяльністю.

У 1872 році Кониський оселився в Києві, став депутатом міської думи, підтримував діяльність «Громади», а також виступав за впровадження української мови у шкільництві. Він налагоджував зв’язки з діячами культури й освіти у Галичині та за кордоном, активно популяризував українську мову та літературу.

У другій половині 1890-х років був серед ініціаторів створення Всеукраїнської політичної організації, яка стала основою для формування першої української партії — Української демократичної партії.

Творчість

Олександр Кониський був плідним автором. Він почав друкуватися у 1858 році. У своїх поезіях, оповіданнях, повістях і драмах обстоював національні ідеї, захищав мову, освіту та культуру. Його літературна спадщина включає понад 100 прозових і поетичних творів. Серед найвідоміших — вірш «Молитва за Україну» («Боже великий, єдиний»), що згодом став духовним гімном України. На музику цей твір поклав Микола Лисенко.

В оповіданнях Кониський порушував теми соціальної несправедливості, національного гноблення, народного побуту. Важливими є твори: «Півнів празник», «Млин», «Хвора душа», «За кригою», «Семен Жук і його родичі», «Юрій Ґоровенко». Письменник також створював художні образи українських просвітян, інтелігенції, культурників.

Кониський був автором численних публіцистичних праць, серед яких: «Український націоналізм» (1875), «Сьогочасне літературне прямування» (1878), «Жіноча освіта на Україні» (1886), «Про Анатоля Свидницького» (1888), «Очерки з історії української літератури ХІХ століття» (1884).

Видавнича і перекладацька діяльність

Олександр Кониський був перекладачем і редактором численних україномовних видань. Переклав українською мовою «Щоденник» Тараса Шевченка. Він був ініціатором і фундатором видавництва «Вік», яке з 1890-х років до початку XX століття надрукувало понад сто книжок українською мовою. У 1898–1901 роках Кониський опублікував фундаментальну біографію «Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя» (у двох томах), що дотепер зберігає свою історичну цінність.

Внесок у розвиток української культури

Кониський був однією з центральних фігур українського національного руху другої половини ХІХ століття. Його діяльність охоплювала широку сферу: від педагогіки до видавничої справи. Він виступав проти русифікації, захищав українське слово, підтримував освіту та наукову діяльність. У 1873 році став одним із засновників Літературного товариства імені Тараса Шевченка у Львові, яке згодом перетворилося на Наукове товариство імені Шевченка.

Вшанування пам’яті

Після смерті Олександра Кониського 29 листопада (12 грудня) 1900 року його поховано на Байковому кладовищі в Києві. Пізніше на могилі було встановлено пам’ятник у формі козацького хреста за проєктом Василя Кричевського.

На честь Кониського названо вулиці в багатьох містах України — Києві, Львові, Дніпрі, Чернігові, Черкасах, Дрогобичі. У 2021 році в місті Боярка відкрито меморіальну дошку на його честь. Ім’я Кониського носить навчальна аудиторія Ніжинського державного університету.

Його літературна і просвітницька спадщина зберігається в Інституті літератури імені Тараса Шевченка НАН України, а також у Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського.