У шкільному підручнику з історії Росії для 11 класу, написаному В. Р. Мединським та А. В. Торкуновим, виданому у 2023 році, стверджується, що після 1945 року на території Західної України та країн Балтії “жертвами бандерівців і «лісових братів» стали десятки тисяч людей”, а боротьба з “націоналістичним підпіллям” нібито завершилася “повною ліквідацією” в 1950-х роках. У тексті автори називають учасників визвольних рухів “пособниками нацистов”, які вдавалися до терору проти мирного населення.
Таке трактування історії є типовим прикладом політично вмотивованої інтерпретації минулого. Воно спотворює реальну картину подій, відтворює радянські пропагандистські кліше та має на меті виправдати репресивну політику сталінського режиму.
1. Хто такі “бандерівці” та УПА?
Українська повстанська армія (УПА) була створена під час Другої світової війни як збройна сила, що боролася за незалежність України. Її головною метою була боротьба з усіма окупаційними режимами — нацистським, а згодом і радянським. Після 1945 року УПА протистояла насильницькій радянізації Західної України, репресіям, депортаціям і винищенню української інтелігенції.
2. “Терористи” чи борці за свободу?
Підручник називає повстанців терористами, які вбивали вчителів, медиків і селян. Насправді ж повстанський рух був спрямований проти репресивного апарату радянської влади — НКВС, “стрибків” (винищувальні батальйони), партійних функціонерів, переселених на Західну Україну для контролю над місцевим населенням. Подібну боротьбу вели й “лісові брати” в Литві, Латвії та Естонії, виступаючи проти радянської окупації та масових депортацій.
3. Жертви — хто і від чиїх рук?
Теза про “десятки тисяч жертв” з боку повстанців не має підтвердження у відкритих джерелах. Ба більше, за архівними даними, значно більших втрат зазнало саме цивільне населення Західної України та країн Балтії від дій радянських каральних органів. Вбивства, масові депортації, знищення сіл — це результат діяльності НКВС, а не повстанців. Приклад: у постанові Президії ЦК КПРС «Про політичний і господарський стан західних областей Української РСР» від 26 травня 1953 року були підбиті перші підсумки боротьби в цьому регіоні за період з 1944 по 1952 роки. За цей час радянська влада репресувала до 500 тисяч осіб: 134 тисячі було заарештовано, 153 тисячі — вбито, 203 тисячі — вислано з України назавжди.
4. “Ліквідація” підпілля — міф
Попри радянську риторику, визвольний рух не було повністю знищено у 1950-х роках. Збройний спротив тривав до початку 1960-х. А ще довше зберігалося моральне та ідеологічне підпілля. У країнах Балтії та в Україні після здобуття незалежності учасники цих рухів були реабілітовані та визнані борцями за свободу.
Висновок
Підручник В. Р. Мединського та А. В. Торкунова відтворює упереджену та пропагандистську радянську версію історії, яка нівелює боротьбу народів за свою свободу. Називаючи повстанців “злочинцями”, він насправді виправдовує сталінські репресії. Така інтерпретація історії є не науковим викладом, а інструментом ідеологічного впливу, спрямованим на формування лояльного до авторитарного режиму світогляду.