Голодомор 1932–1933 років став одним із найжахливіших злочинів проти людства в ХХ столітті. Цей геноцид, організований комуністичним режимом Йосипа Сталіна, мав на меті зламати опір українців, знищити їхню ідентичність, стерти пам’ять про українську державність, перетворити селян на колгоспних рабів і забезпечити необмежений доступ до продовольчих ресурсів.
За наказом влади спеціальні продзагони вилучали в людей усі запаси зерна та їжі. До господарств, які не виконували нереальні плани хлібозаготівлі, застосовувалися натуральні штрафи. Такі села заносили на «чорні дошки» — це означало повну ізоляцію, заборону торгівлі та блокаду, прирікаючи мешканців на голодну смерть. Виїзд за межі України також був закритий, що унеможливлювало порятунок.
До червня 1933 року смертність в Україні досягла піку. Тіла загиблих звозили до ям за селом, адже не залишалося людей, здатних ховати померлих. У деяких місцях траплялися випадки канібалізму.
Історична пам’ять про трагедію
Напередодні Дня пам’яті жертв голодоморів Український інститут національної пам’яті підготував історичний ролик, який розповідає про причини та наслідки трагедії 1932–1933 років. Цей ролик завершив цикл, присвячений трьом штучним голодам, які пережили українці за радянської влади.
Ролик створено спільно зі студією «Диваки-продакшн». У ньому використано історичні фото та відеоматеріали з фондів Центрального державного аудіовізуального та електронного архіву.
Це важливий внесок у збереження пам’яті про Голодомор — злочин, який неможливо забути.