Форми організації первісних спільнот

Яким було первісне суспільство?

Людське життя за найдавніших часів було пов’язане з природою. Щоб вижити, доводилося долати природні небезпеки, а це вимагало спільних зусиль. Пралюди мусили об’єднуватися, налагоджувати життя в гурті. Першим таким гуртом, як припускають, було первісне стадо.

З появою людини сучасного типу людське суспільство невпинно розвивалося. Мисливці-кроманьйонці жили громадами з 25–40 осіб, що складалися з родичів, представників 5–7 сімей, які разом працювали та мали спільне майно. Дослідники називають такі колективи родовими громадами.

Якими були правила, що визначали життя громади, учені можуть лише припускати. Уявлення про ці правила втілено в понятті матріархат – так називають суспільний лад, у якому родовід вівся за жіночою лінією.

Це пов’язано з тим, що за умов привласнювального господарства жінці належала провідна роль у піклуванні про дітей та облаштуванні повсякдення. Керували громадами досвідчені члени роду – старійшини.

Нові умови життя, пов’язані з виникненням землеробства та скотарства, а саме: осілість, обробіток землі, розведення худоби – поступово змінювали спосіб життя людей. Територію, що належала родові, стали ділити на дві частини: оброблювані ділянки та угіддя, де випасали худобу, ловили рибу, полювали, збирали плоди, заготовляли сировину для будівництва та виготовлення знарядь праці тощо. Саме рід визначав нагальні господарські роботи – розчищення ділянок від лісу, освоєння нових земель тощо. Обробіток землі, вирощування врожаю були до снаги окремій сім’ї. Їй належав і зібраний урожай. Так у межах громади та роду дедалі більшої ваги набувала сім’я. Поступово об’єднувальною основою спільноти, окрім кровної спорідненості, стає й територіальне сусідство. Незабаром на зміну колективу кровних родичів приходить територіальна (сусідська) громада.

У територіальній громаді роль окремої сім’ї ще більше зростає. Саме за тих часів сім’ї почали вести окремі господарства й мешкати окремо та самостійно. В умовах відтворювального господарства, винайдення способу оброблення металів, удосконалення знарядь праці з’явилися можливості не тільки для врізноманітнення харчів, а й для отримання їхнього надлишку – додаткового продукту. Унаслідок цього відбувається розшарування населення: з’являються заможні й бідні члени громади, тобто виникає майнова нерівність. Поступово слабшими ставали родинні зв’язки.

Натомість громади охоче приймали до свого складу чужинців – умілих ремісників або вправних воїнів. Провідна роль у житті громади стала належати чоловікам. Такий суспільний лад учені називають патріархатом.

Як була організована влада за первісних часів?

Розвиток землеробства, скотарства та ремесла зумовив обмін продуктами й виробами між громадами. Вони почали боротися за землі, пасовиська, поклади корисних копалин. Це призводило до збройних сутичок: перемагали ті, хто мав кращих воїнів. Під час конфлікту озброєні загони очолював вождь – людина, яка могла згуртувати людей для захисту спільних інтересів, мала авторитет, щоб керувати боєм.

У мирний час життям спільноти керували збори громади та рада старійшин. Саме збори, які складалися з чоловіків-воїнів, обирали вождя. Рада старійшин відігравала роль охоронця родових звичаїв і керувала життям громади. Старійшини скликали народні збори з приводу важливих подій (війни, переселення, схвалення правил співжиття). Із вождів та старійшин різних громад формувалася знать – прошарок родової верхівки, представники якої прагнули закріпити своє становище, спираючись на релігійні уявлення. Старійшини, які керували обміном і нагромадженням запасів, отримували як винагороду додаткові земельні наділи та продукти. Для обробітку цих наділів їм дозволяли використовувати працю військовополонених і збіднілих членів громади. Так поглиблювалася нерівність між членами громади.

Споріднені за спільністю мови, території та способу життя громади об’єднувалися в племена. Об’єднання кількох племен називають союзом племен. Плем’я мало свій центр, де зосереджувалося ремісницьке виробництво, відбувався обмін продуктами та виробами, зберігалися запаси продовольства.

Такий центр поступово перетворювався на укріплене поселення – городище, згодом – місто. Тут проводили збори, збиралася рада старійшин, перебував вождь.

Запам’ятай

Вождь — ватажок, лідер громади або племені в первісних людей.

Матріархат — етап розвитку первісного суспільства, за якого громади об’єднувалися на підставі спорідненості по материнській лінії; характеризувався значним впливом жінки на життя громади.

Патріархат — етап розвитку первісного суспільства, за якого спільнота об’єднувалася на підставі спорідненості по батьківській лінії; характеризується провідною роллю чоловіків у житті суспільства.

Плем’я — об’єднання кількох родів, що мають спільні походження, мову, віру і звичаї.

Рада — зібрання представників громади, на якому вирішуються важливі питання організації життя спільноти.

Рід  — об’єднання кількох родових громад, якому притаманні схожі правила поведінки, звичаї, мова, відчуття спорідненості.

Родова громада — історично перше об’єднання людей, засноване на кровній спорідненості, колективній праці для спільного задоволення потреб.

Сім’я — у первісному суспільстві пов’язані шлюбними зв’язками люди, які вели спільне господарство, побут, виховували дітей тощо.

Старійшини — найбільш досвідчені члени первісних суспільств, яким доручали керувати життям роду чи племені.

Сусідська громада — територіальна спільнота сімей, не пов’язаних родинними зв’язками.