Неолітична революція
Зростання продуктивності полювання внаслідок удосконалення знарядь праці, передовсім винайдення лука та стріл, збільшення кількості населення поступово призвели до порушення екологічного балансу. Внаслідок цього в Європі загострилася криза мисливського господарства.
Найперше кризові явища простежуються у степовій зоні, де наприкінці мезоліту помітно скоротилася продуктивність мисливства на великих стадних тварин, передовсім бізона. Через зростання ефективності мисливства та зміни природного оточення популяція бізона катастрофічно зменшилася, що ставило під сумнів можливість його подальшого відтворення як об’єкта життєзабезпечення первісних общин. За таких умов привласнюючі форми господарювання поступово вичерпували себе, їм на зміну приходили відтворювальні форми.
Перехід від привласнюючих до відтворювальних форм економіки розглядається в науці як аграрна, або неолітична, революція, що підготувала умови для виникнення на Землі перших цивілізацій. Саме з аграрною революцією пов’язується перехід від мезоліту до неоліту, тобто нового кам’яного віку.
Землю в неолітичну добу обробляли дерев’яними мотиками, наконечники до яких виготовляли з рогу оленя чи кістки. Вирощували пшеницю, ячмінь, просо, овес, горох.
Велику та дрібну рогату худобу утримували з метою як отримання м’яса, так і молочних продуктів, про що свідчать знайдені археологами ситечка та друшляки-сирниці.
Ремесла та обробки металів
За доби неоліту значного поширення набуло ткацтво і плетіння. Матеріалами для виготовлення тканин слугували як волокна дикоростучих кропиви, конопель, льону, так і вовна дрібної рогатої худоби. Для виготовлення одягу використовувалися також шкури тварин.
Важливим досягненням неолітичної доби стало поширення глиняного посуду (кераміка). Випалена на вогні глина була першим штучним матеріалом, який створила людина. Керамічні вироби удосконалили способи приготування та зберігання їжі. Важливу роль вони відігравали і в культовій сфері.
Наприкінці епохи неоліту людина зробила нове велике відкриття: вона почала використовувати метали для виготовлення знарядь праці. Першим таким металом була мідь, температура плавлення (1085 градусів) якої невисока. Період поширення мідних знарядь називають енеолітом — мідно-кам’яним віком. Проте мідні знаряддя праці не витіснили кам’яні: мідь — занадто м’який метал, щоб виготовити ефективне знаряддя праці. Але величезне значення мав сам факт використання металу, що визначило подальший розвиток техніки. Поряд з міддю використовували також інші м’які метали — золото і срібло.
Вплив неолітичної революції на спосіб життя людей
Зміни в господарському житті давнього населення доби неоліту змусили останнє до більшої, ніж це було раніше, осілості. Щоправда, значна залежність від природних умов, зокрема родючості ґрунтів чи продуктивності пасовищ, зумовлювала збереження його мобільності.
Неолітична революція створила матеріальні передумови формування нових соціальних відносин. На ґрунті відтворювальної економіки з’явилася можливість для отримання надлишкового продукту, що з часом неминуче мало призвести до майнової та соціальної нерівності. Найважливішою соціальною одиницею неолітичного суспільства був рід, який об’єднував людей, котрі походили від одного й того самого предка чи вважали символом своєї єдності одну й ту саму тотемну тварину. Роди об’єднувалися у племена. Крім роду, важливою ланкою соціальної організації була община. Зазвичай, община формувалася на базі одного роду чи якоїсь його частини, члени якої становили ядро общини. До складу останньої входили й представники інших родів, що прийшли по шлюбу чи були адаптовані іноплемінниками.
Вищим органом влади в общині були збори її членів. Проте водночас існували й лідери — найбільш досвідчені та шановані члени общини, які нерідко поєднували й функції шамана, тобто володіли магічними знаннями. Однак лідери поки що не мали економічних привілеїв і їхня влада не передбачала успадкування.
Перші міста
Поселення розміщували на височинах поблизу річок. На півдні будинки зводили з висушеної на сонці цегли, яку виготовляли із суміші глини й соломи, а на півночі — із лози, обмазаної глиною. На півдні плоскі дахи робили із гілок і вогкої землі, а на півночі — із соломи.
Найвідомішими дослідженими поселеннями доби неоліту є Чатал-Гююк (7500 до н. е.,сучасна Туреччина) та Єрихон (близько 8350 р. до н.е., Палестина). На території України добі неоліту відповідає буго-дністровська археологічна культура.
Запам’ятай
Привласнювальне господарство — форма господарства, за якої люди залучають продукти з навколишнього середовища в готовому вигляді (збиральництво, мисливство, рибальство).
Відтворювальне господарство — форма господарства, за якої люди самостійно виробляють продукти споживання (землеробство, скотарство).
Неолітична революція — перехід від привласнювальних форм господарювання до відтворювальних, від збиральництва до землеробства, від полювання до скотарства. У ході неолітичної революції з’явилося ремесло, сформувався осілий спосіб життя.
Ремесло — виробництво побутових виробів, засноване на ручній праці з використанням найпростіших знарядь.
Продуктивність праці — величина, що характеризує кількість виробленої людиною продукції за одиницю часу.
