Таємний шифр Наполеона розгадано: ШІ прочитав військове послання 1809 року
Одна звичайна на вигляд сторінка зі старого французького військового журналу приховувала історію, яка понад пів століття залишалася буквально перед очима дослідників. Перший рядок документа можна було прочитати без проблем. Далі починалися 24 рядки з цифр, латинських і грецьких літер, дивних геометричних знаків та символів, значення яких було невідомим.
Документ належав до доби Наполеонівських війн. Він містив військову інформацію, призначену генералові Огюсту де Мармону, який навесні 1809 року командував французькими військами в Далмації.
У вересні 2026 року інженер з кібербезпеки Картер Черч повідомив, що за допомогою моделі штучного інтелекту GPT-6 Astra йому вдалося відновити ключ і прочитати текст. Робота моделі тривала приблизно шість годин.
Але найцікавіше в цій історії навіть не те, що ШІ впорався зі старим шифром. Розшифрування дозволило точніше датувати документ, встановити його зв’язок із конкретним наказом Наполеона та побачити, як французьке командування намагалося одночасно інформувати і психологічно підбадьорити ізольованого генерала напередодні великої війни.
Це не зовсім «лист Наполеона»
У заголовках ЗМІ подію часто описують просто: «ШІ розшифрував таємний лист Наполеона». Таке формулювання зручне, але історично неточне.
16 березня 1809 року Наполеон перебував у Парижі й написав своєму пасинку Ежену де Богарне — віцекоролю Італії. Імператор наказав повідомити генералові Мармону про розташування французьких і союзних армій.
Причому Наполеон окремо уточнив спосіб передачі інформації: відомості потрібно було надіслати Мармону «у зашифрованому листі і через розумного офіцера».
У виданій ще 1865 року Correspondance de Napoléon Ier зберігся цей наказ. У ньому перелічено ті самі війська, командувачів, райони розташування й чисельність, які тепер вдалося прочитати в зашифрованому документі.
Саме тому найточніше говорити не про «лист Наполеона Мармону», а про зашифроване повідомлення штабу Ежена де Богарне, складене відповідно до наказу Наполеона.
Чому Мармону взагалі знадобився секретний лист
Навесні 1809 року Європа стояла на порозі нової великої війни.
Австрійська імперія готувалася знову виступити проти Наполеона. Значна частина французьких сил була втягнута у війну на Піренейському півострові, а Відень прагнув скористатися моментом.
Особливо вразливим було становище Огюста де Мармона.
Його Армія Далмації перебувала на східному узбережжі Адріатики, переважно на території сучасної Хорватії. Між нею та основними французькими силами лежали землі Габсбурзької монархії. У разі початку бойових дій Мармон опинявся фактично відрізаним від основної армії.
Наполеон оцінював сили Мармона приблизно у 13 тисяч осіб. Для генерала було надзвичайно важливо розуміти не лише власне становище, а й загальну картину майбутньої війни.
10 квітня 1809 року австрійська армія перейшла річку Інн і вторглася до Баварії — союзниці Наполеона. Так почалася активна фаза війни П’ятої коаліції.
Зашифрований документ був створений буквально напередодні цих подій.
Одна зрозуміла фраза — і 24 рядки таємниці
Документ мав одну особливість.
Перший рядок залишили незашифрованим: «Ви, мабуть, отримали, пане генерале Мармоне, мої листи від 8, 14 і 20 числа цього місяця».
Після цього починалися 24 рядки шифру.
Ця фраза виявилася надзвичайно важливою для датування.
У мемуарах Мармона справді збереглися листи Ежена де Богарне від 8, 14 і 20 березня 1809 року. Отже, зашифроване повідомлення могло бути написане лише після 20 березня.
За сукупністю даних Картер Черч датує його останніми днями березня 1809 року — після листа Ежена від 20 березня і до австрійського вторгнення 10 квітня.
Це також означає, що старе датування документа 1807 роком, яке фігурувало в каталогах історичних шифрів, було помилковим.
Шифр був значно хитрішим, ніж проста заміна літер
У звичайному підстановочному шифрі одна літера замінюється одним символом. Наприклад, кожна «А» могла б перетворюватися на число 17, кожна «Б» — на 32 і так далі.
Тут система була складнішою.
Використовувався так званий гомофонічний шифр: одна й та сама літера могла мати кілька різних позначень. Часті літери навмисно отримували багато символів, щоб простий частотний аналіз працював значно гірше.
Крім того, окремі знаки позначали не літери, а цілі французькі слова, а деякі символи, ймовірно, взагалі не мали смислового значення і використовувалися як «порожні» елементи.
У документі Черч нарахував близько 1300 шифрованих одиниць і 155 різних знаків. Частина системи була відома раніше: французький дослідник історичної криптографії Даніель Тант встановив значення 33 знаків.
Але цього було недостатньо, щоб просто прочитати текст.
Як ШІ впорався із завданням
Особливість експерименту полягала в тому, що Картер Черч не підготував для моделі готову машинну транскрипцію документа.
GPT-6 Astra отримала зображення сторінки.
Спочатку система мала самостійно розділити документ на рядки, розпізнати рукописні символи та визначити, де перед нею різні знаки, а де лише різні варіанти написання одного й того самого знака.
Початкова обробка дала близько 175 варіантів рукописних символів. Після порівняння й уточнення вони були зведені до системи з 155 знаків.
Далі модель використала вже відомі відповідності Даніеля Танта і створила програмний пошук можливого ключа. Одним із застосованих методів був алгоритм «імітації відпалу» — математичний метод пошуку хорошого рішення серед величезної кількості можливих комбінацій.
Варіанти перевірялися на відповідність французькій мові — зокрема типовим сполученням із трьох, чотирьох і п’яти літер.
Черч провів і додаткову перевірку: алгоритм повторно запускався без використання мемуарів Мармона та інших наполеонівських текстів у мовній статистиці. Результат виявився практично тим самим.
Це суттєво посилює аргумент, що модель не просто «вгадала» знайомий історичний текст.
Що було написано в таємному повідомленні
Розшифрований документ виявився великим військовим зведенням.
Мармону повідомляли, що герцог Данцигський маршал Лефевр має 40 тисяч баварців між Мюнхеном і Пассау; князь Юзеф Понятовський — 30 тисяч поляків на Віслі в напрямку Кракова; князь Понте-Корво Бернадот командує саксонською армією біля Дрездена.
Маршал Даву, герцог Ауерштедтський, нібито мав 80 тисяч французів біля Байройта, Массена — 60 тисяч у районі Ульма й Донауверта, а Удіно — 40-тисячний корпус біля Аугсбурга та річки Лех.
Практично всі ці дані повторюють наказ Наполеона Ежену від 16 березня.
Отже, збіг настільки значний, що зв’язок між імператорським наказом і зашифрованим листом практично не викликає сумнівів.
Але далі документ стає ще цікавішим.
Мармона переконували, що Австрія опиниться під ударом з усіх боків і швидко наближається до своєї поразки.
У розшифрованому тексті міститься наказовий пасаж: коли Мармон отримає розпорядження виступати, він не повинен дозволити залякати себе «кільком військам або зборищу черні».
Таємний лист містив не лише розвіддані, а й пропаганду
Це, можливо, найцікавіша частина документа.
Лист виглядає як секретне військове повідомлення, від якого природно очікувати максимально точних даних. Проте частина інформації була радше способом сформувати у Мармона потрібне уявлення про співвідношення сил.
Особливо показовою є фраза про те, що «росіяни рухаються проти Австрії».
Наполеон справді хотів, щоб австрійці та його власні командувачі вірили в російську підтримку. Черч звертає увагу на лист імператора від 21 березня 1809 року, де Ежену наказувалося всіма способами — навіть через газетні статті — поширювати думку, що росіяни виступають проти Австрії.
Однак уже 24 березня Наполеон писав своєму послові в Петербурзі приблизно протилежне за змістом: якщо Росія не почне діяти, Франції доведеться самій мати справу з Австрією.
Тобто фраза у секретному посланні була щонайменше передчасною.
Це змінює сприйняття документа. Перед Мармоном було не просто сухе зведення розвідки, а військово-психологічне повідомлення, яке мало переконати ізольованого генерала: французька система союзів працює, сил достатньо, а противник приречений.
А от австрійців французи визначили досить точно
Зашифрований текст містить і дані про австрійські війська.
У ньому названі Лайбах — сучасна Любляна, Клагенфурт, Філлах і Зальцбург. Саме з цих районів незабаром почалося просування австрійських корпусів.
10 квітня війська ерцгерцога Карла вторглися до Баварії. Одночасно ерцгерцог Йоганн розпочав наступ проти Армії Італії Ежена де Богарне.
16 квітня Ежен зазнав поразки в битві при Сачіле й був змушений відступити.
Отже, оптимістична картина з листа швидко зіткнулася з реальністю війни.
Мармон усе-таки прорвався
Положення самого Мармона також спочатку було складним.
Його війська вступили у бої з австрійцями в Далмації, після чого французький генерал зумів вирватися на північ і почав рух у напрямку головної армії Наполеона.
Цей марш зрештою привів Армію Далмації до Дунаю.
5–6 липня 1809 року відбулася грандіозна битва під Ваграмом. Армія Мармона прибула достатньо вчасно, щоб узяти участь у другому дні битви. Французькі сили здобули перемогу над армією ерцгерцога Карла.
Після кампанії Наполеон надав Мармону звання маршала імперії.
Таким чином, таємний лист, створений тоді, коли Мармон здавався одним із найбільш ізольованих французьких командувачів у Європі, виявився прологом до кампанії, після якої він досяг найвищого військового звання Французької імперії.
Чому документ вважали нерозшифрованим понад два століття
Тут потрібне ще одне важливе уточнення.
Популярне формулювання про «лист, який ніхто не міг прочитати 217 років», не слід сприймати буквально.
У 1809 році Мармон та його штаб, очевидно, мали таблицю або інший ключ, необхідний для читання повідомлення. Інакше саме шифрування не мало б сенсу.
Проблема виникла пізніше: повний ключ до цієї системи не зберігся у доступних дослідникам матеріалах.
У 1969 році підполковник Ж. Вількок опублікував зображення документа у французькому Revue historique des Armées. Ця публікація справді існує: стаття «Le Chiffre sous premier Empire» вийшла в четвертому номері журналу за 1969 рік на сторінках 22–27.
Зображення листа було доступним, але без відновленого ключа текст залишався фактично закритим для сучасних читачів.
Тому коректніше говорити, що послання понад два століття не мало відомого сучасного прочитання, а не що його взагалі ніколи ніхто не розшифровував.
Наскільки можна довіряти новому прочитанню
Сам Картер Черч не подає результат як абсолютно безпомилковий.
П’ять рідкісних символів у реконструйованому ключі залишаються неоднозначними. Наприклад, один знак може означати «Його Величність» або «Імператор», інший допускає різні граматичні варіанти.
Проте жодна з цих невизначеностей не змінює загального змісту документа.
Набагато сильнішим доказом є зовнішній контекст: розшифрований лист практично в тому самому порядку повторює дані з наказу Наполеона Ежену від 16 березня 1809 року, який був опублікований ще в XIX столітті.
Тобто дослідники мають не просто французький текст, який «схоже читається», а текст, що збігається з незалежно відомим історичним документом.
Черч також опублікував транскрипцію, реконструйований ключ і програмні засоби, які дозволяють іншим дослідникам перевіряти результат.
Що в цій історії зробив саме штучний інтелект
Зводити весь процес до фрази «ШІ за шість годин зламав шифр, який не могли зламати люди за 217 років» було б ефектно, але неправильно.
Люди зробили значну частину фундаментальної роботи раніше. Зберегли документ, опублікували його, дослідили наполеонівські системи шифрування і визначили значення 33 символів.
Крім того, методи математичного розв’язання гомофонічних шифрів існували задовго до появи сучасних генеративних моделей.
Новизна випадку полягає в іншому: одна модель змогла об’єднати кілька різних етапів — прочитати складне зображення, класифікувати рукописні символи, знайти історичні матеріали, написати та застосувати алгоритм пошуку ключа, перевірити отриманий французький текст і зіставити його з історичним контекстом.
Саме цю наскрізну роботу Черч називає головною особливістю експерименту. The Telegraph також наголошує, що окремі операції теоретично можна було виконати вручну, але це потребувало б значно більше часу.
Існування самої GPT-6 Astra також підтверджується офіційними матеріалами OpenAI: модель була представлена у вересні 2026 року як система для складних завдань, зокрема досліджень, програмування та роботи з комп’ютером.
Старий лист виявився цікавішим за легенду про «чарівний ШІ»
Історія зашифрованого листа Мармону цікава не тому, що машина раптом «перемогла 217 років історії».
Насправді вона показує дещо складніше.
Перед дослідниками давно лежали майже всі частини головоломки: сторінка французького військового журналу 1969 року, частковий ключ, багатотомне листування Наполеона, мемуари Мармона та документи кампанії 1809 року.
Не вистачало того, хто швидко збере все разом.
У результаті було прочитане не просто повідомлення про чисельність військ. Відкрився невеликий фрагмент механізму Наполеонівської імперії: наказ імператора, секретний канал зв’язку, спроба переконати ізольованого генерала у величезній перевазі Франції, точна інформація про частину австрійських сил і водночас сумнівне твердження про російську допомогу.
Через 217 років документ знову виконав свою функцію — передав інформацію.
Тільки цього разу адресатом став уже не генерал Мармон, а історики XXI століття.